У ті давні часи, коли Великий степ просувався на захід Євразійського материка, перед войовничими кочівниками постала проблема питної води. Необхідно було не тільки напоїти спрагле військо, а й забезпечити водою коней. За підрахунками видатного дослідника Лева Миколайовича Гумільова, чисельність воїнів складала приблизно 40 тисяч. Нагадаємо, що кожен з них мав трьох коней: їздового, бойового і резервного, отже, загальна кількість тварин сягала 120 тисяч. Кочівникам було відомо, що у тих водоймах, де росте аїр, вода завжди чиста. Тому вершники дбайливо зберігали загорнуті у вологу тканину шматки кореневищ рослини, які вивозили з батьківщини, і розкидали їх тими водоймами, біля яких проходили військові маршрути. Походи повторювалися, часто тими ж шляхами, але тепер у розпорядженні воїнів і коней завжди була чиста вода. Для екстреного знезараження у воду додавали дрібно розмелений порошок кореневищ рослини. Через деякий час пили без остраху. Це було одне з перших застосувань бактерицидних властивостей аїру.
З XVI сторіччя аїр з'явився у Західній Європі, здичавів і став зростати повсюдно.
Познайомимося з рослиною ближче. На заболочених луках, біля водойм, а інколи й просто у воді досі можна натрапити на зарості довгого (до 1 м) мечоподібного листя. Це і є аїр — багаторічна трав'яниста рослина з товстим, губчастим, білим всередині, повзучим кореневищем, на якому листки після відмирання залишають характерні півмісяцеві рубці. Квітки аїру зеленувато-жовті, зібрані у суцвіття — початок. Плід — червона ягода. У Європейській частині Росії рослина не плодоносить, а розмножується вегетативно — відростками кореневищ.
На території України аїр росте майже всюди: на болотах і болотистих луках, по берегах водойм і річок, днищах балок.
З лікувальною метою збирають кореневища рослини. їх викопують восени чи рано навесні, швидко промивають у холодній проточній воді, розрізають на шматки завдовжки 15-20 см і пров'ялюють на повітрі, після чого сушать у спеціальних сушарках при невисокій температурі (25-30 °С). Готову сировину зберігають у сухому місці. Сушені кореневища аїру відпускають у спеціалізованих аптеках.
У кореневищах рослини міститься ефірна олія (до 8%), глікозид акорин, вітамін C (аскорбінова кислота) (до 150 мг%), дубильні речовини, крохмаль та різні смоли.
За багаторічну історію застосування аїру в науковій і народній медицині стали відомі його різнобічні властивості. Перш за все звернули увагу на бактерицидну дію рослини. Як ми вже розповідали, східні племена у Середні віки додавали порошок рослини у болотну і затхлу воду, після чого пили її без остраху. У той час, правда, не було промислового забруднення довкілля. Проте аїр має багато властивостей — протизапальні, знеболювальні, відхаркувальні, жовчогінні, антигельмінтні (протиглисні) і, внаслідок своєї бактерицидності, дезінфікуючі. Препарати аїру збуджують апетит (для цього використовують спиртові екстракти кореневищ), стимулюють секрецію залоз травного тракту, їх застосовують для лікування шлунково-кишкових захворювань, бронхітів, трахеїтів, ларингітів (як відхаркувальне). Ліки, виготовлені з рослини, використовують як загально-зміцнювальний і тонізуючий засіб. Застосовуються кореневища аїру (окремо і як складова частина зборів) для дитячих ванн при рахіті та діатезі (золотусі).
У народній медицині діапазон застосування аїру значно ширший. Цілителі рекомендують настої, відвари, настойки з рослини для лікування істерії, неврастенії, бронхопневмонії, плевриту, водянки, виразки шлунка та проносів. Застосовують аїр також при артритах, жовчнокам'яній хворобі, захворюваннях печінки і нирок. Зовнішньо відвар кореневищ використовують для полоскання порожнини рота та зміцнення коренів волосся, а у вигляді ванн він корисний не тільки для дітей, а й для жінок, які страждають на деякі гінекологічні захворювання. Сік з кореневищ у народі раніше застосовували для поліпшення зору, пам'яті та слуху, а також для викорінення шкідливої звички — паління. Порошком кореневищ народні лікарі присипали гнійні рани і виразки.
Необхідно пам'ятати, що усі препарати аїру протипоказані вагітним.
Ефірна олія, яку отримують з кореневищ аїру, має специфічний приємний запах, її використовують у стоматології, а також у кондитерській і парфумерній промисловості. У Західній Європі листя аїру, потовчене на порошок, додають у тісто і випікають дивовижно ароматний хліб.
Настій кореневищ. 10 г сировини на 200 мл окропу. Настоюють 15 хв. Приймають по 1/4 склянки 3/4 рази на день за 30хв. до їди.
Настойка сухих кореневищ. Сировину настоюють на 40%-ному спирті (горілці) у співвідношенні 1:5. Приймають по 1/2 чайної ложки 3 рази на день до їди.
Настій кореневищ (зовнішнє). 1 чайна ложка подрібнених кореневищ на 300 мл окропу. Настоюють 2 год., проціджують. Використовують у теплому вигляді для полоскання ротової порожнини.