Аморфа кущова - аморфа кустарниковая

Листопадний кущ з родини бобових, до 3 м заввишки. Кора бура або темно-сіра. Листки непарноперисті, з 8—12 пар овальних або майже ланцетних, зісподу сірувато-зелених листочків. Квітки дрібні, неправильні, зібрані у верхівкові густі китиці. Віночок темно-фіолетовий. Плід — біб. Цвіте у червні, липні.

Поширення. Походить з Північної Америки. В Україні розводять у всіх районах, особливо на півдні, в садах і парках як декоративну рослину; трапляється й у здичавілому стані.

Заготівля і зберігання. Заготовляють плоди (Fructus Amorphae fruticosae) у серпні—жовтні. Сушать на відкритому повітрі або під наметами з доброю вентиляцією, розстилаючи тонким шаром. Зберігають у паперових мішках у сухих, добре провітрюваних приміщеннях. Строк придатності — до 5 років.

Хімічний склад. Насіння Аморфи кущової містить ротеноїдний глікозид аморфін. Його знайдено і в листках та молодих пагонах.

Фармакологічні властивості і використання. Аморфін має кардіотонічну властивість, діє заспокійливо, виявляє позитивну інотропну та тонотропну і негативну хронотропну дію на серце. Створений на основі аморфіну препарат фрутицин використовували як седативний засіб при вегетативних неврозах, неврозах серцево-судинної системи та при пароксизмальній тахікардії.

Лікарські форми і застосування. Фрутицин (Fruticinum) випускали у таблетках по 0,05 г. Застосовували всередину по 1 таблетці 2—3 рази на день після їди. Якщо побічних явищ немає, дозу можна збільшити до 2 таблеток. Курс лікування — 20—30 днів з перервами на 3 дні через кожні 10 днів. Фрутицин вилучено з номенклатури лікарських засобів у зв'язку з наявністю ефективніших препаратів і відсутністю достатньої кількості сировини.