Багаторічна трав'яниста рослина родини айстрових (складноцвітих). Стебло коротковолосисте, 5—20 см заввишки. Листки цілісні, чергові: прикореневі при основі — звужені в черешок; стеблові — зменшені, сидячі. Кошик один, дуже рідко їх буває два, 3,5—5 см в діаметрі. Крайові квітки язичкові, фіолетові, серединні—трубчасті, жовті. Плід—сім'янка з чубком із волосків. Цвіте у липні — серпні.
Поширення. Рідкісна рослина з розірваним ареалом (занесена до Червоної книги України). Трапляється тільки у високогір'ї Карпат у кількох пунктах на сухих вапнякових скелях.
Сировина. Використовують суцвіття і траву.
Рослина неофіцінальна.
Хімічний склад. Усі частини рослини містять сапоніни. Крім цього, в кореневищах знайдено кумарини, а в траві — флавоноїди. Використання. В тібетській медицині відвар трави рекомендується при золотусі, екземі, туберкульозних лімфаденітах, кашлі й ломоті в кістках, а відвар суцвіть використовують як відхаркувальний засіб, а також при шлунково-кишкових захворюваннях і деяких хворобах шкіри.