У болотистих соснових борах під час збирання буяхів, чорниці, брусниці, а на болотах — журавлини, у збирачів інколи па-морочиться голова, виникає нудота і навіть блювання. Нехай пробачить нам читач за неапетитні подробиці, але це так. Винуваті у цьому не ягоди, найчастіше чорниця і буяхи, а ефірні олії рослини, що росте зовсім поруч і зазвичай не привертає уваги. Хто цей незнайомець? Багно звичайне, пересічна рослина на болотах Європейської та Азійської частин Росії.
Це вічнозелений, приземкуватий, густий розгалужений кущ заввишки 40-130 см. Молоді пагони рослини мають рудувате опушення. Листки шкірясті, чергові, короткочерешкові, лінійні, дещо нагадують хвою. Зверху вони темно-зелені, голі, а знизу — опушені. Квітки двостатеві, правильні, білуваті, рожеві чи жовтувато-білі, на довгих липких квітконіжках, зібрані у верхівкові зонтикоподібні щитки. Плід — коробочка. Цвіте багно у черв-ні-липні. Росте на верхових болотах, в сирих борах, ялинниках і сосняках. У тайзі часто трапляється на болотах з поросллю модрин й у кедрах-брусничниках. В Україні розсіяно росте на Поліссі, зрідка — на Прикарпатті та в Карпатах у заболочених і сирих соснових, рідше — дубово-соснових лісах, на торфових болотах.
З лікувальною метою збирають однорічні пагони багна під час дозрівання плодів. Сировину сушать під укриттям на повітрі чи у сушарках при температурі до 40 °С. Зберігають у сухому прохолодному місці протягом 2-3 років. Готову траву відпускають в аптеках.
Спектр дії препаратів багна звичайного дуже широкий. Вони мають відхаркувальні, спазмолітичні, сечогінні, потогінні, дезін-фікуючі та заспокійливі властивості. Діють наркотично. Розширюють судини і знижують артеріальний тиск.
Препарати зазвичай призначають внутрішньо у вигляді настою як відхаркувальний і протикашльовий засіб мри гострих бронхітах, трахеїтах, ларингітах, кашлюку, бронхіальній астмі. Ефективний настій багна також при спастичних ентероколітах. У гінекології препарати рослини використовують для підвищення тонусу матки.
Народна медицина застосовує настої багна при туберкульозі легень, ревматизмі, подагрі, діабеті, дизентерії, екземі та різних висипах на тілі. Зовнішньо настій трави призначають при укусах комах, набряках, відмороженнях, для лікування забитих місць, різноманітних ран, а також при затерпанні кінцівок для посилення циркуляції крові. Екстракт чи відвар трави закапують в ніс при нежиті та грипі. Хворим на бронхіальну астму рекомендують тримати невелику кількість трави багна у спальному приміщенні для запобігання нападам ядухи.
Фармацевтична промисловість випускає препарат з трави багна — ледол.
Завжди слід пам'ятати, що свіжа рослина і лікарська сировина, приготована з неї, мають токсичні властивості. Передозування препаратів багна викликає збудження, а у тяжких випадках — пригнічення центральної нервової системи.
У народі рослину здавна використовують як ефективний інсектицидний засіб для боротьби з побутовими комахами.
Настій трави. 2 столові ложки сировини на 200 мл окропу. Настій п'ють теплим по 1/4 склянки 2-3 рази на день.
Напар (зовнішнє). 1 частина свіжих квіток і трави на 9 частин оливкової чи соняшникової олії. Настоюють 12 год. у духовці при температурі 60-90 °С. Закапують в ніс при нежиті та грипі, втирають у шкіру при ревматизмі та подагрі.