Береза - берёза повислая; берёза пушистая
Важко уявити собі Росію без білокорих березових гаїв, перелісків, кілків (так називаються острівні зарості цієї деревної породи на півдні Сибіру). За словами лісників, береза — одна з основних лісоутворювальних порід. Серед ботаніків немає спільної думки про те, скільки ж усього її видів росте в Європейській частині Росії і Сибіру. Зазвичай у Росії та сусідніх державах налічують близько 70 (за іншими даними, майже 20) видів. Найчастіше трапляються два види: береза повисла і береза пухнаста. Дерево, як правило, досягає висоти 20-30 м. Кора молодих рослин бурувата чи коричнево-фіолетова; в особин середнього віку — гладка, біла; у старих беріз в окоренковій частині — чорно-сіра, з глибокими тріщинами. Коренева система розгалужена, розвинута вглиб та боки. Листки трикутно-ромбічні, чергові, довгочерешкові. Молоді пагони зі смолистими залозами — «бородавочками». Квітки дрібні, в одностатевих чоловічих і жіночих сережках, цвітуть одночасно з розпусканням листя. Плід — крилатий горішок. Середня тривалість життя берези — 150 років, але окремі дерева живуть і до 300. Рослина світлолюбна і надзвичайно пластична до кліматичних умов. Береза широко розповсюджена по всій території Росії, за винятком південних районів і Крайньої Півночі. В Україні росте у лісових та лісостепових районах, у степових районах — долинами річок, у вологих лісах, на болотах, її вирощують у садах і парках, лісових господарствах.
З найдавніших часів це дерево використовували для найрізноманітніших потреб: з бересту гнали дьоготь; досить тверда і міцна деревина йшла на виготовлення коліс і рукояток для інструменту, наприклад, топорищ, інших столярних виробів, фанери. Береза слугувала і слугує досі хорошим паливом — дрова з неї дають рівний, стійкий жар. Єдиний недолік — дерево нестійке до гниття.
У народі з давніх часів знали про лікарські властивості берези. У сучасній медицині препарати з бруньок і листків рослини використовують при авітамінозі, набряках, запаленні сечового міхура, хронічних захворюваннях нирок, атеросклерозі, а також як жовчогінний і відхаркувальний засіб. Настій листків, крім того, виявляє загальнозміцнювальну дію, допомагає при мокнучій екземі та клімактеричних неврозах. Березовий сік, так звана пасока, має сечогінні та відхаркувальні властивості, сприяє виведенню з організму різних шкідливих речовин. Компреси з березовим соком зцілюють хворих на екзему. Препарати з листків і бруньок берези у народній медицині застосовують для лікування бронхітів, гастритів, виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки, жовчно- і сечокам'яної хвороб, набряків та подагри. З молодих листків берези готують вітамінний напій: 100 г листків заливають 2 склянками гарячої (не киплячої!) води, настоюють 3-4 год. і п'ють по 1 склянці 2-3 рази на день. Відвари й настої з березових бруньок і листків не рекомендується вживати при функціональній недостатності нирок та вагітності.
Якщо немає протипоказань, корисно паритися у російській лазні березовим віником. Ця процедура дуже добре допомагає при болях у суглобах, подагрі, радикулітах, шкірних хворобах і застуді.
Активоване вугілля (карболен) виготовляють з деревини берези. Його призначають при харчових отруєннях, інтоксикаціях, спричинених алкалоїдами і солями важких металів, допомагає воно при метеоризмі та підвищеній кислотності шлункового соку.
Березовий дьоготь має антисептичні, протипаразитарні та інсектицидні властивості. У ветеринарії його призначають внутрішньо як дезінфікуючий і протибродильний засіб у вигляді 10%-ної емульсії. Зовнішньо використовують дьоготь для лікування виразок, ран, лишаїв і корости у тварин, загоюють за його допомогою копитні тріщини у коней. Береза допомагає усім — і людям, і тваринам!
Для харчових потреб використовують березовий сік, але по-різному. Можна збирати його напровесні й пити по 2-3 склянки на день. Сік добре тамує спрагу й одночасно виявляє лікувальну і загальнозміцнювальну дію. Дуже концентрований (шляхом випарювання), він містить до 70% глюкози і фруктози. Це хороший (і більш корисний) замінник цукру.
Корисні властивості білокорої красуні цим не вичерпуються. Сухе молоде листя екстрагують у воді при 60 °С й отримують стійкий жовтий барвник, який фарбує бавовну в різні відтінки жовтого кольору.
Настій листків. 2 чайні ложки листків на 200 мл окропу. Настоюють 30 хв., віджимають. Приймають по 50 мл 3-4 рази на день.
Настойка бруньок. Бруньки заливають 90%-ним спиртом у співвідношенні 1:5. П'ють по 1 чайній ложці настойки 3-4 рази на день як сечогінний і жовчогінний засіб.
Відвар бруньок. 10 г бруньок (1/2 столової ложки) на 200 мл окропу. Нагрівають на водяній бані 10-15 хв., проціджують, доводять теплою кип'яченою водою до початкового об'єму. Приймають по 1 столовій ложці 3-4 рази на день.
Настій бруньок. 10 г бруньок на 200 мл окропу. Настоюють 30-40 хв., проціджують. Приймають теплим 2-3 рази на день за 15 хв. до їди як сечогінний і жовчогінний засіб, а також при мікозах.