Береза низька - берёза низкая

Однодомний кущ родини березових, заввишки 1—2,5 м. Молоді гілочки вкриті смолистими бородавочками й рідкими короткими волосками. Листки чергові, короткочерешкові, серцевидні або овальні, по краю зубчасті. Квітки одностатеві, зібрані в прямостоячі тичинкові й маточкові сережки; маточкові — при плодах довгасто-яйцевидні або овальні, 12— 15 мм завдовжки, 5—7 мм завширшки, на коротких ніжках, з двома листками при основі. Плід — горішок. Цвіте у травні.

Поширення. Трапляється розсіяно на Поліссі й дуже рідко — в Правобережному Лісостепу на сфагнових болотах.

Заготівля і зберігання. Використовують бруньки (Gemmae Betulae), молоде листя (Folium Betulae) і сік весняного «плачу». Інколи використовують кору. Бруньки заготовляють рано навесні, в період їхнього набрякання, листя — у квітні — травні, коли воно ще запашне й клейке. Бруньки, що розкрилися, і старе листя втрачають свої лікувальні властивості. Сушать бруньки і листя на відкритому повітрі під наметом або в сушарках при температурі 25—30°С. Готову сировину зберігають у сухому приміщенні з доброю вентиляцією. Строк придатності — 2 роки. Бруньки відпускаються аптеками. Сік беруть рано навесні, до розпускання листя.

Хімічний склад Кора, бруньки і листки містять ефірну олію, сапоніни, дубильні речовини, смоли, аскорбінову й нікотинову кислоти тощо. До складу ефірної олії входять бетулен, бетулол, бетуленова кислота, нафталін, барвники та інші сполуки. Окрім цього, в бруньках і листках є флавоноїди, каротин і гіперозид. В березовому соку є цукри (2%), дубильні й ароматичні речовини, яблучна кислота, сполуки заліза, кальцію і магнію. Фармакологічні властивості і використання. Препарати Берези низької проявляють сечогінні, жовчогінні, протиспазматичні, протизапальні, ранозагоювальні, антивірусні, антифунгальні, глистогінні й протипаразитарні властивості. Вони регулюють обмін речовин, функцію травного тракту й жіночих статевих органів. Березовий сік виявляє й загальнозміцнюючу дію. Галенові препарати бруньок і листя вживають при гіпо- й авітамінозі, при набряках (особливо серцевого походження), атеріосклерозі, виразці шлунка, при хронічних хворобах нирок і запаленнях сечового міхура, нирковокам'яній хворобі, як протиспастичний (при спазмах кишок та інших гладеньком'язових органів), жовчогінний (у комплексній терапії захворювань печінки) та як відхаркувальний (при ларингітах, бронхітах і трахеїтах) засіб.

Настій листя використовують і при легких формах холециститу і холецистоангіохоліту, при альбумінурії, сечокислому діатезі, як загальнозміцнюючий засіб і як засіб, що виявляє дермотонічну дію при вуграх, інфекційних грибкових тріщинах куточків рота, мокнучій екземі.

Березовий сік виявляє сечогінну й відхаркувальну дію, сприяє виведенню з організму шкідливих речовин, допомагає при серцевих набряках. Його використовують у комплексній терапії при нирковокам'яній хворобі, як загальнозміцнюючий та кровоочисний засіб при втратах крові, порушенні обміну речовин, при хворобах шкіри, дихальних шляхів і при хворобах, що супроводяться високою температурою тіла.

Ефективним є використання препаратів Берези низької в акушерсько-гінекологічній практиці: настій листя вживають при гіпоменструальному синдромі, при набряках вагітних, нефропатії, клімактеричних неврозах; відвар бруньок — при нефропатії; настойку листя і березовий сік — як загальнозміцнюючий засіб при анемії в післяпологовий період і при клімактеричних неврозах. При зовнішньому6 застосуванні препарати Берези низької. широко використовують у дерматології й косметиці, при невралгічних болях, міозитах, артритах, ревматизмі, хронічних гнійних ранах, трофічних виразках, пролежнях, саднах тощо.

У народній медицині препарати з листя і бруньок використовують при бронхіті, гіперацидному гастриті та виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, при жовчнокам'яній і нирковокам'яній хворобах, набряках і подагрі. Відвар або настойка бруньок, крім того, вважаються ефективними засобами при хронічній діареї та глистяній інвазії (аскаридами і гостриками). Препарати з бруньок і листя, а також свіжий березовий сік вживають у народі в усіх випадках, коли необхідне загальне оздоровлення й поліпшення обміну речовин в організмі. Використання березових віників у парильнях лазень вважається корисним при болях у суглобах, подагрі й радикулітах, а також при простудних і шкірних захворюваннях.

Лікарські форми і застосування.

Внутрішньо — настій листя (2 чайні ложки на 200 мл окропу, настоюють 30 хв, охолоджують, фільтрують і додають на кінчику ножа питної соди) по 50 мл 3—4 рази на день перед їдою; настойку бруньок (у співвідношенні 1:5, на 90%-ному спирті) по 1 чайній або столовій ложці на прийом як жовчогінний і сечогінний засіб;

відвар бруньок (10 г на 200 мл окропу) по 1 столовій ложці 3—4 рази на день; настій бруньок (10 г або половина столової ложки, на 200 мл окропу) п'ють теплим по половині — третині склянки 2—3 рази на день за 10—15 хв. до їди як сечогінний і жовчогінний засіб та при мікозах;

свіжий березовий сік (Succus Betulae) по 1 склянці 2—3 рази на день.

Зовнішньо: березовий дьоготь (Pix liquida Betulae) у вигляді 10—30%-них мазей або лініментів при паразитарних і грибкових захворюваннях шкіри, екземі, лишаях, виразці гомілки;мазь Вишневського для лікування ран, виразок і пролежнів; мазь Вількінсона для лікування корости і грибкових захворювань шкіри;карболен (Carbolenum) по 1—2 таблетки 3—4 рази на день при метеоризмі, колітах, підвищеній кислотності шлункового соку або 20—30г на прийом у вигляді водної суспензії при отруєнні важкими металами, алкалоїдами, при харчових інтоксикаціях (ковбасні отрути, гриби); настойку бруньок (у співвідношенні 1:5, на 90%-ному спирті) для розтирань і компресів; свіжий березовий сік для вмивань, щоб вивести вугрі й пігментні плями та для компресів при екземі. Не рекомендується вживати настої й відвари бруньок Берези низької при функціональній недостатності нирок і жінкам у період вагітності.