Борщівник сибірський - борщевик сибирский
Дворічна трав'яниста жорстковолосиста рослина родини селерових (зонтичних). Має товстий веретеновидний, розгалужений, зовні жовтий, усередині – білий корінь. Стебло прямостояче, порожнисте, ребристе, угорі голе, розгалужене, 50–150 см заввишки. Листки перисторозсічені, тричірозсічені або роздільні, з 3–7 великими широкояйцевидними сегментами; нижні – довгочерешкові, верхні – майже сидячі, зі здутими піхвами. Квітки зеленаво-жовті, в складних зонтиках. Крайові пелюстки в зонтиках однакові з іншими. Плід – двосім'янка. Цвіте у червні – серпні.
Поширення. Росте розсіяно по всій території України у мішаних і листяних лісах, на луках, берегах річок та біля доріг як бур'ян.
Заготівля і зберігання. Використовують кopінь (Radix Heraclei) і листя (Folia Heraclei). Листя заготовляють під час цвітіння. Сушать під наметом або в приміщенні, яке добре провітрюється. Сухої сировини виходить 18%. Корені копають восени або навесні. Їх миють, розрізають на куски 10–15 см завдовжки, сушать на відкритому повітрі або в протопленому приміщенні. Сухої сировини виходить 20%. Готову продукцію зберігають у сухих приміщеннях.
Рослина неофіцинальна.
Хімічний склад. Усі частини рослини (в різних кількостях) містять ефірну олію, фурокумарини, кумарини, глютамін, аргінін, галатон і аробан. У 100 г свіжого листя міститься 12,6 мг заліза, 0,58 мг нікелю, 1,2 мг міді, 2,6 мг марганцю, 1,9 мг титану, 2,8 мг бору.
Фармакологічні властивості і використання. Настій або відвар коренів Борщівника сибірського використовують як спазмолітичний засіб і як засіб, що збуджує апетит. Ці препарати рекомендують при порушенні травлення, проносах, дизентерії, катарі шлунка і кишечника та при епілепсії. Зовнішньо відвар коренів використовують при корості, захворюваннях шкіри, пухлинах. Розпарене листя прикладають у вигляді знеболюючих припарок при ревматичних болях. При спастичних болях та істерії використовують насіння. Н-октиловий спирт, який одержують з насіння Борщівника сибірського, використовують у парфюмерній промисловості, він входить до складу препарату октиліну, що застосовується при лікуванні трихомонадного кольпіту. Молоде недорозвинене листя і стебла вживають у їжу: готують вітамінні салати, начинку для пиріжків, зелений борщ, юшку тощо. Для вживання взимку листя солять, квасять, сушать.
Лікарські форми і застосування.
Внутрішньо – відвар (чайна ложка коріння на склянку окропу) по столовій ложці тричі на день;
настій 5 чайних ложок коріння на 2 склянках холодної води (настоюють 8 годин) випивають за день.
З профілактичною метою рекомендуються вітамінні салати: відварене за 3–5 хв листя Борщівника сибірського подрібнюють, перемішують з подрібненою цибулею, кладуть на кусочки вареної картоплі, заправляють олією і спеціями (на 100 г листя Борщівника сибірського беруть 50 г цибулі, 100 г картоплі, 10–15 г олії, сіль, спеції);
молоді стебла та черешки листків Борщівника сибірського очищають від шкірки, подрібнюють, додають подрібненої цибулі і тертого хрону, солять, перемішують, заправляють сметаною і спеціями (на 200 г стебел і черешків Борщівника сибірського беруть 50 г цибулі, 20 г сметани, сіль, оцет).