Однодомне дерево родини букових, заввишки 20–40 м. Має високопідняту яйцевидну крону і колоновидний стовбур, вкритий гладенькою сірою корою. Листки короткочерешкові, чергові, яйцевидні або еліптичні, цілокраї, по краю війчасті; зверху – темно-зелені, блискучі, зісподу – світліші. Квітки одностатеві: тичинкові – в багатоквіткових головчастих суцвіттях, маточкові – зібрані по 2–4. Плід – горіх. Цвіте у квітні – травні. Плоди достигають у вересні – жовтні.
Поширення. Росте на Закарпатті, Прикарпатті, Розточчі-Опіллі, в Західному Лісостепу, де утворює чисті або мішані лісові масиви. Сировина. Використовують деревину і горіхи, які збирають у період повної стиглості. Хімічний склад. Очищене ядро горіхів містить жирну олію (40–67%), азотисті речовини (23–30%), крохмаль, цукри, клітковину (3,7%), дубильні речовини, токоферол (150 мг %), органічні кислоти (яблучну і лимонну), до 4% золи, алкалоїд фагін, який при нагріванні руйнується. В деревині виявлено етиленгваякол, циклопентанон, лігроцеринову кислоту, феноли (гваякол, крезол та інші).
Використання. Горіхи широко використовують у харчуванні. Їх споживають сирими або підсмаженими, переробляють на борошно, яке йде на виготовлення різних кондитерських виробів, солодощів та сурогату кави, а в суміші з пшеничним борошном – на млинці, печиво, тістечка, оладки тощо. Холодним пресуванням з горіхів одержують високоякісну букову олію, що легко засвоюється організмом і успішно замінює прованську, горіхову, макову або мигдалеву олії при консервуванні, приготуванні різних страв, у кондитерському виробництві й хлібопеченні. З деревини сухою перегонкою добувають буковий дьоготь, який іде на виготовлення лікарського препарату креозоту з сильно вираженими антисептичними та антипаразитарними властивостями. Його використовували внутрішньо при туберкульозі легень, а в ветеринарії – проти стьожкових глистів;
зовнішньо – як кровоспинний і дезинфікуючий засіб у стоматології та ветеринарії.