Біота східна - биота восточная

Однодомна рослина родини кипарисових. Дерево 5—10 м заввишки або кущ. Крона яйцевидна, складається з багатьох плоских пагонів («пластин»), розташованих у вертикальній площині. Листки лусковидні, ясно-зелені, яйцевидно-ромбічні, до 1 мм завдовжки. Шишки 10—15 мм завдовжки, з 6—8 супротивними, на вершку гачковидними лусками, спрямовані вгору; незрілі — голубувато-зелені, дозрілі — сухі, здебільшого червонувато-коричневі. Цвіте у березні — квітні.

Поширення. Походить з Китаю. На Україні вирощують у ботанічних садах і парках як декоративну рослину.

Сировина. Використовують ядро насіння і листя.

Рослина неофіцинальна.

Хімічний склад. Листя містить ефірну олію (0,12%), пініпікрин, пілен, пінін, туїн, дубильні речовини, смолу. У ядрі насіння є жирна олія.

Фармакологічні властивості і використання. Препарати з листя Біоти східної мають в'яжучі і кровоспинні властивості. Їх використовують у народній медицині при бронхіальній астмі, кровохарканні, при кишкових і маткових кровотечах. Ефірна олія рослини (особливо складова її частина хінокітіол) проявляє антифунгальні властивості. Ядро насіння вживають як зміцнюючий і тонізуючий засіб та як відхаркувальний засіб при бронхіті.

Лікарські форми і застосування.

Внутрішньо — порошок листя або ядер насіння відповідно по 3—6 і 6 г на 1 прийом.

Зовнішньо — 10%-ну настойку листя в колодії для змащувань шкіри при червоному вовчаку (як фотозахисний засіб).