Що таке часник? Здається, розповідати про це було б зайвим. Будь-яка господиня знає пряно-смакові властивості цієї рослини. Часник — чудова приправа. У міру доданий, він надає неповторного смаку багатьом м'ясним, рибним та овочевим стравам. Щоправда, не усі люблять його запах.
Відомо, що часник — стародавня пряність; його батьківщина — Центральна Азія. Звідти з мандрівними племенами він потрапив до Китаю і на Близький Схід, а потім перекочував до Давнього Єгипту, де й був гідно оцінений — вирощували його там у великій кількості. Давні греки і римляни перенесли часник з Єгипту у Південну Європу, і звідти почалося широке розповсюдження цієї пряності усіма країнами світу. Сьогодні часник — звичайна овочева культура повсюдно, в тому числі й у Росії та Україні. Відомо багато сортів і форм культурного часнику.
Часник городній — багаторічна цибулинна трав'яниста рослина. Цибулина у нього з мичкуватими коренями, неправильної яйцеподібної форми, складається з більш дрібних сидячих цибулин, вкритих загальною білою, сіруватою чи рожево-фіолетовою оболонкою. Стебло часнику високе — 30-90 (до 100) см. Квітконос — квіткова стрілка — інколи перевищує ці розміри, часто на верхівці закручений у кільце. Листки лінійні, плоскі, яскравозелені чи вкриті сизим нальотом. Відростають вони від цибулини й охоплюють своїми піхвами квітконос, приблизно до середини його висоти. Квітки правильні, двостатеві, зібрані в округле зонтикоподібне суцвіття. Оцвітини прості, з зеленкуватих, білуватих чи рожевуватих листочків. Більша частина квіток у міру дозрівання перетворюється на дрібні виводкові цибулинки. Цвіте часник у червні-липні. Плід — коробочка.
Харчова (пряно-смакова) й широкого застосування лікарська рослина. З лікувальною метою використовують цибулини часнику.
Цибулини рослини містять глікозид аліїн і багато сірковмісних органічних сполук. До їхнього складу входять також ефірна олія (до 0,4%), фітостерини, вітаміни С (15-20 мг%), В1 (0,08 мг%), В2 (0,08 мг%), В6 (0,6 мг%), РР (нікотинова кислота) (до 1,2 мг%), органічні кислоти, вуглеводи, полісахарид інулін і сліди жирної олії. Крім того, у цибулинах міститься багатий набір мікро- та макроелементів. У часнику є ще й фітонциди — леткі бактерицидні речовини, які разом з ефірною олією зумовлюють багато лікарських властивостей рослини.
У науковій медицині препарати часнику використовують для лікування атеросклерозу, гіпертонічної хвороби, колітів, туберкульозу легень. Ефективно діє часник на бактерії тифу, паратифу, дизентерійну амебу, холерний вібріон, пригнічує стрептококову і стафілококову інфекції. Призначають рослину (на основі народного досвіду і науково розроблених рекомендацій) при грипі, ангінах, запаленні легень. Кашку з розтертого часнику застосовують для лікування ран, що погано загоюються, і при нежиті. Сухий екстракт цибулин рослини у комплексі з жовчю тварин, екстрактом кропиви й активованим вугіллям входить до складу препарату «Алохол», який приймають при хронічних гастритах, холангітах, холециститах і звичних запорах — по 2 таблетки 3 рази на день до їди.
Препарати часнику збуджують апетит, виявляють протистоцидну (згубно діють на найпростіших) та антигельмінтну дію (використовують для боротьби зі стрічковими і круглими глистами).
Протипоказані будь-які препарати рослини при захворюваннях нирок.
У народній медицині використовують не тільки свіжий часник, а й настойку з нього — при шлункових захворюваннях, нежиті, гельмінтозах, гнійних ранах і виразках, бронхіальній астмі. Рослина — надзвичайно ефективний протицинготний засіб — північні помори знали про це і, вирушаючи в далекі плавання, нерідко пов'язані з зимівлею, обов'язково включали часник до свого раціону. У народі часник використовують при набряках кінцівок, водянці та збільшенні селезінки. Мазь з цибулин рослини (на смальці) та свіжий сік сприяють видаленню бородавок і мозолів. Регулярне вживання часнику знижує імовірність захворіти на зубний карієс і рак. Фітонцидні властивості рослини допомагають при запаленні середнього вуха. Зелене листя і подрібнені цибулини у раціоні корисні для хворих на цукровий діабет. Свіжий часник і препарати з нього пригнічують гнилісні та бродильні процеси у шлунково-кишковому тракті.
В їжу використовують молоде зелене листя — для приготування пряних весняних салатів, їдять цибулини часнику, додаючи їх на смак у різні страви. Цибулини і молоді квіткові стрілки маринують, квасять, сушать, додають у соління, маринади, квашення, різні гострі заправки і соуси.
Настойка цибулин. 5 середніх цибулин часнику подрібнюють і заливають 0,5 л 40%-ного спирту чи горілки. Настоюють 7-8 днів у темному теплому місці. Приймають по 0,5 чайної ложки 3 рази на день.