Низенький, до 23 см заввишки, з приємним запахом півкущик родини губоцвітих. Головне стебло недовге, закінчується суцвіттям; квітконосні гілочки круглясті або невиразночотиригранні, підведені, рідше півполеглі, в суцвітті й під суцвіттям опушені довгими відлеглими волосками, нижче — коротенькими вниз відігнутими волосками; неплідні пагони полеглі або й повзучі, відходять від головного стебла і тоді коротші, а також безпосередньо від кореневищ і тоді досягають 30 см завдовжки. Листки темно-зелені супротивні, трохи зігнуті вбік, особливо на неплідних пагонах, короткочерешкові, видовжено- або лінійно-еліптичні, з видовжено-клиновидною основою і тупою чи тупуватою верхівкою, по краю при основі з нечисленними війками, на поверхні голі, з виразно помітними великими та порівняно рідкими крапчастими залозками, зісподу з добре помітними боковими жилками; у пазухах листків розвинені коротко почленовані пагони з пучком листочків, більш помітні на неплідних пагонах. Квітки неправильні, різнорідні (або двостатеві, або жіночі на різних особинах), зібрані в видовженоголовчасте або переривчасте, з кількома (до 5—6) розсунутими несправжніми кільцями суцвіття, завдовжки до 10 см; віночок 5—7 мм завдовжки, рожевобузковий, двогубий, з суцільною виїмчастою верхньою губою і глибокотрилопатевою нижньою. Плід складається з 4 однонасінних горішковидних часток. Цвіте з другої половини травня по липень.
Поширення. Чебрець двовидний росте в Степу й Лісостепу на кам'янистих степах, відслоненнях, приморських пісках.
Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують траву чебрецю (Herba Thymi serpilli). Заготовляють її в період цвітіння рослини, зрізуючи ножем, ножицями, секатором або серпом верхні трав'янисті пагони без нижніх здерев'янілих стебел. Зривати їх не можна, бо при цьому рослина виривається з коренями, що приводить до знищення заростей. Повторну заготівлю сировини на тій самій ділянці дозволяється проводити не раніше як через 2—3 роки. Зібрану траву сушать у затінку на відкритому повітрі, розстилаючи тонким шаром на папері чи тканині. Після висихання траву обмолочують, а потім на решеті відділяють квітки і листя від стебел, які відкидають. Готову сировину зберігають у сухому, добре провітрюваному приміщенні. Строк придатності — З роки.
Хімічний склад. Трава чебрецю містить ефірну олію (від 0,2 до 1,5%), флавоноїди, дубильні і гіркі речовини, камедь, тритерпенові кислоти (урсолова і олеанолова), мінеральні солі і інші сполуки. До складу ефірної олії входять тимол, карвакрол, цимол, а- і В-пінен, 7-терпінен, а-терпинеол, борнеол, цингебєрен і інші терпеноїди.
Фармакологічні властивості і використання. Галенові препарати чебрецю двовидного виявляють відхаркувальну антибактеріальну, спазмолітичну і знеболюючу дію, заспокійливо діють на центральну нервову систему, збуджують виділення шлункового соку. Їх можна давати при ларингітах, трахеїтах, бронхітах, бронхопневмоніях, при шлунково-кишкових захворюваннях, що супроводжуються зниженням шлункової секреції, атонією або спазмами кишечника, метеоризмом. У народній медицині, крім того, чебрець двовидний вважається добрим засобом для лікування коклюшу, туберкульозу легень, безсоння, задишки, бронхіальної астми, при виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, геморої, при захворюваннях суглобів, паралічах, крижовопоперековій невралгії, у випадку інвазії стьожковими гельмінтами, від алкоголізму (див. статтю Полин гіркий) та при альгоменореї. Як зовнішній засіб чебрець використовують при запальних захворюваннях ротової порожнини і ротоглотки, викликаних гноєрідними бактеріями (полоскання); у разі нервових і шкірних захворювань, ревматизму (ванни); при запальних захворюваннях піхви, білях, особливо у жінок похилого віку (спринцювання). З готових аптечних препаратів застосовують тимол, пертусин і рідину Гартмана (див. статтю Чебрець звичайний). Препарати чебрецю протипоказані при вагітності, декомпенсації серцевої діяльності, хворобах печінки і нирок. Передозування може спричинити нудоту.
Лікарські форми і застосування.
Внутрішньо — настій (2 столові ложки сировини на 500 мл окропу, настояти 2 години) по півсклянки 4 рази на день до їди;
1 чайну ложку сировину заварюють склянкою окропу і п'ють як чай, підсолоджуючи медом.
Зовнішньо — полоскання настоєм (10 г, або 2 столові ложки сировини на 200 мл окропу);
15 г сировини заливають двома склянками окропу, настоюють до охолодження, проціджують, розводять кип'яченою водою до 1 л і одержаний настій застосовують для спринцювання (процедуру проводять зранку і ввечері);
100 г сировини заливають 2 л окропу, настоюють 30 хвилин, проціджують і додають до ванни.