Диня посівна - дыня обыкновенная

Однорічна трав'яниста шорстко-опушена рослина родини гарбузо­вих. Стебло невиразногранчасте, лазяче, до 3 м завдовжки. Листки чергові, округло-серцевидні, п'ятилопатеві, зубчасті, 6—20 см зав­довжки. Квітки одностатеві, рід­ше — двостатеві; тичинкові — на коротких ніжках, зібрані негусти­ми пазушними пучками; маточко­ві — одиничні. Віночок колесовидний, п'ятироздільний, ясно-жовтий. Плід ягодоподібний, ба­гатонасінний, зеленуватий або жовтуватий, кулястий, овальний або видовжений. Цвіте у липні — серпні. Плодоносить у серпні — вересні.

Поширення. Походить з Півден­ної Азії. На Україні широко виро­щують, переважно в південних районах.

Сировина. З лікувальною метою використовують плоди. Вживають плоди свіжими; про запас в'ялять, сушать, переробляють на цукати, варення, джеми, маринади тощо.

Рослина неофіцинальна.

Хімічний склад. Плоди містять органічні кислоти, цукри (16—18%), пектинові речовини, вітамі­ни (Е, С, В₆, В₂, каротин, нікоти­нову, пантотенову та фолієву кис­лоти), клітковину, азотисті й міне­ральні речовини.

Фармакологічні властивості і ви­користання. Плід Дині посівної викорис­товують як помірно послаблюю­чий, сечогінний та жовчогінний засіб при захворюваннях сечови­відних шляхів, серцево-судинної системи і жовчних шляхів, при порушенні обміну речовин (подаг­ра, нирковокам'яна хвороба то­що), при геморої, хворобах горла й хронічному кашлі та від глис­тів. Ніжна клітковина посилює пе­ристальтику кишок і сприяє виве­денню холестерину. Завдяки на­явності в дині великої кількості фолієвої кислоти її корисно вжи­вати при малокрів'ї, захворюван­нях печінки та при атеросклеро­зі. Надмірне вживання дині спри­чинює болі в животі, пронос. З косметичною метою сік Дині посівної використовують для видалення пігментних плям, вугрів та рябо­тиння. Для цього готують динні маски: спочатку вмиваються теп­лою водою, подрібнений м'якуш плоду тонким шаром наносять на лице, через 10—15 хв. м'якуш зми­вають, лице просушують і змазу­ють поживним кремом.