Дуб скельний - дуб скальный

Дуб скельний (Quercus petraеa);дуб скальный

Однодомна рослина родини буко­вих. Дерево 20—30 м заввишки. Однорічні гілки буро-зелені, голі або спочатку трохи опушені. Листки залишаються на дереві сухими до весни, видовжено-обернено-яйцевидні, з серцевидною, клиновидною або округлою ос­новою, глибоко-звивисто-лопатеві, зісподу по жилках — розсіяно волосисті; лопаті округлі або дов­гасті, їх по 5—7 пар. Квітки одностатеві; тичинкові — з 6—8-роздільною оцвітиною, в повис­лих сережках, маточкові — з 6-роздільною оцвітиною, в неба­гатоквіткових, прямостоячих се­режках. Ніжки суцвіття при пло­дах коротші за черешок листка. Плід — горіх (жолудь), оточений на половину — третину своєї дов­жини мисочкою. Цвіте протягом квітня — травня, плодоносить у вересні — жовтні.

Поширення. Росте в лісах, на вапняках у Гірському Криму; на південному заході Лісостепу і дуже рідко — на Поліссі (Жи­томирська область).

Заготівля і зберігання. Викори­стовують кору (Cortex Quercus), жолуді і гали, які утворюються на листках. Заготовляють кору напровесні під час сокоруху, знімаючи її з молодих гілок і тонких стовбурів (до 10 см у діаметрі). Для цього роблять кільцеподібні надрізи через кож­ні 30 см, які з'єднують поздовж­німи розрізами, після чого кора легко знімається. Сушать кору під наметом або в приміщенні з доб­рою вентиляцією. Сухої сирови­ни виходить 50%. Строк при­датності — 5 років. Жолуді зби­рають восени, коли вони до­стигають і опадають, і відразу сушать, оскільки при тривалому зберіганні їх сирими в навколопліднику з'являється пліснява. Га­ли збирають пізно влітку, сушать і зберігають у сухому місці. Кору відпускають аптеки.

Хімічний склад. Кора містить катехінові таніни (0,4%), вільну галову та елагову кислоти, гало­таніни (10—20%), кверцетин, флобафен, смоли, пектинові ре­човини (6%), цукри (левулін та інші), білки, слиз, крохмаль та мінеральні речовини. В жолу­дях є крохмаль (40%), дубильні речовини (5—8%), жирна олія (5%), цукри, ефірна олія, білки і кверцит. Гали містять чималу кількість таніну.

Фармакологічні властивості і ви­користання. Кору Дуба скельного викори­стовують як протизапальний, в'я­жучий і протигнильний засіб при запаленнях слизової оболон­ки рота, глотки і гортані, при гінгівіті, стоматиті, пародонтозі, флюсі, гастриті, при шлунко­вих кровотечах, проносі, ентериті й хворобах печінки та селезінки, при рахіті, випадінні прямої киш­ки й туберкульозі, при захво­рюваннях лімфатичних вузлів, захворюваннях шкіри (екзема, тріщини, відмороження, опіки тощо), а також при отруєнні грибами, алкалоїдами та солями міді, свинцю й олова. В гінеко­логічній практиці відвар кори використовують для спринцювань при шийкових і піхвових білях, вульвовагініті й виразковому кольпіті; внутрішньо приймають при надмірних місячних. Відва­ром галів лікують опіки. Жо­луді використовують при захво­рюваннях травного каналу, а та­кож як сурогат кави. Кору Дуба скельного широко використовують і у ве­теринарії.