Дуб звичайний - дуб обыкновенный
З давніх-давен людина поклонялася цьому могутньому дереву. Змінювалися покоління, а дерево залишалося — таке ж гарне і могутнє, як колись. В язичницькі часи давні слов'яни влаштовували біля дубів жертовники, присвячені Перунові. Дуби шанували як священні дерева й огороджували їх. У ті часи не було більшого гріха, ніж зрубати дуба. Окремі дерева слугували межовими знаками родових володінь. Зображення дубових гілок з листками символізували славу і мужність, велич і стійкість. Не випадково дубові гілки входять до складу гербів окремих держав та прикрашають монети. Вважали, що дуб має чарівні властивості: оберігає поселення, захищає людей від пристріту, причини та хвороб.
У старі часи дубові ліси не були рідкістю: уся сучасна лісостепова зона Росії була вкрита мішаними та чистими дубовими насадженнями. Окремими островами дубові ліси заходили у степ — долинами рік, по балках та ярах. Сучасні дубняки і діброви помітно поріділи, дається взнаки вплив людини, але подекуди вони ще тішать любителів природи своєю темною зеленню.
Дуб звичайний — листопадне дерево, досягає висоти 40 м. Діаметр стовбура у старих дерев - від одного до декількох метрів. Кора старих дерев темно-сіра, з тріщинами. Крона утворена грубими гілками, кулеподібна, пірамідальна чи розлога. Листки перистолопатеві, на коротких черешках, зібрані у пучки на кінцях вкорочених пагонів. Квітки дрібні, одностатеві, запилюються вітром, чоловічі — у довгих пониклих сережках, зеленкуваті; жіночі — одиночні, непоказні, сидячі чи на видовженому квітконосі. Цвіте дуб у травні, з його цвітінням зазвичай пов'язані так звані дубові холоди. На відкритій місцевості окремі дерева зацвітають у 15 років, а в лісі — у 35-40. Плід — жолудь, бурувато-коричневий, з поздовжньою смугастістю, майже наполовину занурений у мисочку. Гарний врожай жолудів спостерігають зазвичай кожні 4-5 років. Живе в середньому до 500-600 років, окремі дерева доживають до більш поважного віку, який перевищує 1000 років.
Виділяють дві екологічні форми дуба: одна з більш раннім розпусканням листків та цвітінням, менш стійка до заморозків, повністю скидає листя восени; друга — з пізнім розпусканням листків і цвітінням (на 15-20 днів пізніше), стійка до заморозків, залишає на зиму сухе листя. Деревина останньої форми цінується більше.
Поширений дуб звичайний у чорноземній та середній смузі Росії, зазвичай як домішка у широколистяних лісах, разом із кленом, липою, грабом, буком. Чисті дубові ліси утворює тільки долинами рік. Морозо- та посухостійке, світлолюбне дерево. Північна межа ареалу проходить лінією Санкт-ІІетербург-Вологда-Вятка й далі, південніше від Пермі, йде на південь. Трапляється дуб також у передгір'ях Кавказу. В Україні утворює мішані ліси майже по всій території, чисті дубові — рідше, у степових районах росте у долинах рік.
Кора молодих гілок й тонких стовбурів — цінний лікарський засіб, що входить до Державної Фармакопеї Росії та України. У народній медицині використовують також гали — горішконодібні нарости на листках дерев, які утворюють личинки деяких комах.
Кору заготовляють під час сокоруху, напровесні. Для цього роблять кільцеподібні надрізи з проміжком 30 см, з'єднують їх поздовжніми борозенками і знімають дві півівтрубочки кори. Сушать її на відкритому повітрі під укриттям. У гарну погоду можна сушити і на сонці. Гали збирають наприкінці літа, сушать і зберігають у сухому місці. Термін зберігання кори дуба — 5 років, вона є у продажу в спеціалізованих аптеках. Інколи для приготування ліків та вживання в їжу збирають жолуді, які одразу ж сушать, щоб уникнути пліснявіння.
У корі дуба містяться катехінові таніни (0,4%), вільна галова та елагова кислоти, галотаніни (10-20%), кверцетин, флобафен, смолисті й пектинові речовини (до 6%), цукри, білки, слиз, крохмаль і мінеральні речовини. Жолуді багаті на крохмаль (40%), дубильні речовини (5-8%); жирну олію (до 5%), цукри, ефірну олію, білки тощо. Гали містять незначну кількість таніну.
Настої і відвари кори дуба використовують як в'яжучий, протизапальний і протигнильний засіб для лікування запалень слизової оболонки рота (гінгівіту, стоматиту), глотки, гортані, пародонтозу та флюсів. Призначають препарати з кори дуба при гастритах, шлункових кровотечах, ентеритах, проносах, хворобах печінки та селезінки, рахіті, захворюваннях лімфатичних вузлів. Відвари та настої приймають внутрішньо при отруєннях грибами, алкалоїдами, солями важких металів як засіб, що зв'язує токсини. При зовнішньому застосуванні відвари кори — ефективний засіб для лікування екземи, відморожень, тріщин шкіри, забитих місць.
У гінекології відвар кори використовують для спринцювань при білях, вульвітах і кольпітах, а внутрішньо приймають при надмірних менструаціях. Настій та відвар жолудів корисно вживати при захворюваннях травного тракту; обсмажені й розмелені жолуді використовують як сурогат кави. Кору рослини широко застосовують у ветеринарії.
Деревина дуба тверда й міцна, мас гарну текстуру і високу механічну стійкість, її використовують у будівництві, корабле- та літакобудуванні. Для особливо цінного оздоблення приміщень (паркет, панелі) та виготовлення дорогих меблів застосовується так званий морений дуб — витриманий тривалий час у воді і висушений в особливий спосіб.
Листки дуба використовують у домашній кулінарії, додаючи їх у соління та маринади — для надання міцності огіркам і помідорам.
Жолуді — чудовий природний корм для ведмедів, кабанів, оленів, білок, інших дрібних гризунів та деяких птахів.
Настій кори. 1 чайна ложка сировини на 400 мл холодної кип'яченої води. Настоюють 6-8 год., проціджують. Приймають по 2-3 столові ложки 3-4 рази на день.
Відвар кори. 1 столова ложка сировини на 200 мл окропу. Нагрівають на киплячій водяній бані 15-20 хв., проціджують. Приймають по 1 столовій ложці 2-3 рази на день.
Лікувальна кава з жолудів. Жолуді підсмажують до почервоніння, розмелюють. 1 чайну ложку отриманого порошку заливають 200 мл окропу. Приймають по 1 склянці на день за 3 прийоми. При хронічних катарах кишечнику.
Відвар кори (зовнішнє). 2 столові ложки кори на 200 мл окропу. Настоюють 15-20 хв., проціджують. Для полоскань ротової порожнини та горла.
Відвар кори (зовнішнє). 4 столові ложки сировини на 200 мл окропу. Відварюють протягом години, проціджують. Для змащування уражених ділянок шкіри.