Дудник — найближчий дикорослий родич наших звичайних городніх культур — кропу, моркви та селери. Це трав'янистий багаторічник 70-200 см заввишки. Кореневище дудника товсте, м'ясисте, стебло голе, з сивою паволокою, у верхнііі частині розгалужується.
Листки рослини двічі- та тричіперисторозсічені, з країв дрібнопилчасті. Квітки дрібні, білі чи рожеві, у складних зонтичних суцвіттях, цвітуть у другій половині літа. Зростає рослина на вологих луках, серед високих трав, у болотистих, вологих місцях та біля водойм по всій Європейській частині Росії, крім Крайньої Півночі. В Україні дудник лісовий росте по всій території, крім Криму, в лісах, серед чагарників, по берегах річок та ставків, на вологих луках.
Лікарська, харчова й медоносна рослина — ось який дикорослий родич з родини зонтичних!
З лікувальною метою збирають кореневища рослини з коренями. Їх ретельно очищують від грунту, миють у холодній воді, розрізають вздовж і сушать у добре провітрюваних приміщеннях чи на горищі, а у гарну сонячну погоду — на повітрі під укриттям.
Трава дудника лісового — справжнє джерело корисних речовин. Вона містить білок (понад 11,5%), жири (понад 7%), клітковину (майже 19%), різноманітні макро- та мікроелементи, у тому числі титан, вітаміни (аскорбінову кислоту) (до 1150 мг%). Плоди багаті на жирну олію (17%). Кореневища містять ефірну олію.
Настойка кореневищ дудника ефективний сечогінний і вітрогінний засіб, як, зрештою, і препарати інших селерових рослин. Вона стимулює потовиділення іі виявляє відхаркувальну дію. Чай з дудником чи настойку з ііого кореневищ п'ють при нетравленні шлунка, млявому сечовипусканні та катарах легень. Від метеоризму позбавляє порошок кореневища, прийнятий тричі на день па кінчику ножа. Сік свіжої рослини закапують у дупло хворого зуба, щоб угамувати зубний біль. Зовнішньо відвар кореневищ використовують для загальнозміцнювальних ванн, а їхню настойку — для розтирань при радикуліті, подагрі та ревматизмі.
Молоді пагони і черешки листків, очищені від шкірки, використовують у їжу. Їх вживання дуже корисне завдяки високому вмісту у рослині вітаміну С та різних мікроелементів. Свіжі молоді подрібнені пагони додають у вітамінні юшки і суни. Листки з черешками сушать про запас, солять, а взимку використовують для заправки юшок, борщів і овочевих супів. Квіткові бруньки, відварені у цукровому сиропі, — вишукана десертна страва. Бруньки можна відварювати і в солоній воді, а якщо їх маринувати — виходить чудова закуска.
Квітки дудника виділяють нектар, який містить велику кількість цукру (за добу 100 квіток виділяють до 20 мг цукру). Під час квітування рослини бджолина сім'я збирає до 5-9 кг меду, а медова продуктивність рослини досягає 200 кг з 1 гектара. Мед дудника світло-бурштиновий, інколи з червонуватим відтінком, кристалізується повільно.
Настій кореневищ. 20 г подрібнених кореневищ заварюють в 1 л окропу, проціджують. Приймають по 1 склянці тричі на день як чай.
Настойка кореневищ. Подрібнені кореневища у співвідношенні 1:5 настоюють на 70% - ному спирті. Приймають по 20-30 крапель тричі на день.