Дурман звичайний - дурман обыкновенный

Однорічна трав'яниста з неприєм­ним запахом рослина родини пасльонових. Стебло прямостоя­че, 30—100 см заввишки, порож­нисте, просте або вилчасто-розгалужене, внизу майже циліндрич­не, вгорі тупо-кутувате; гілки з внутрішнього боку коротко-опушені. Листки чергові, прості, яйцевидні, нерівномірно загост­рені, вищерблено-великозубчасті, з черешками, які у верхівкових листків зростаються з стеблом. Квітки двостатеві, правильні, ве­ликі, на коротких квітконіжках, одиничні, розміщені в розвилках стебла та гілок; віночок зрослопелюстковий, білий, лійкуватий, брижуватий, з 5-лопатевим відгином; лопаті його широко трикутні, різко звужені в тонке вістря. Плід — яйцеподібна пря­мостояча вкрита шипиками коро­бочка. Цвіте у червні — серпні.

Поширення. Дурман звичайний росте на засмічених місцях, пус­тирях, понад дорогами, поблизу жител, на городах, у садах по всій території України.

Заготівля і зберігання. Для лікар­ських потреб використовується листя (Folia Daturae stramonii) і насіння дурману (Semina Daturae stramonii). Листя дурману збирають від початку цвітіння рослини й до осінніх заморозків, відриваючи їх так, щоб залишки черешків не перевищували 2 см. Відібране листя негайно сушать на горищі, під укриттям на вільному повітрі або в сушарках при температурі до 40°. Сушіння припиняють, коли середня жилка листа стає ламкою. Сухої сиро­вини виходить 13—14%. Строк придатності — 2 роки. Зберігають сировину в сухому місці (при зволоженні губить лікувальні вла­стивості). Аптеками сировина не відпускається. Насіння дурману збирають восени цілком спіле і добре висушують. Використо­вують насіння лише в народній медицині. Дурман — отруйна рос­лина. Після роботи з ним треба старанно мити руки. Хімічний склад. Усі частини рос­лини містять гіосціамін, атро­пін, скополамін, датурин та інші алкалоїди тропанового ряду. В на­сінні, крім того, є отруйна жирна олія (16—25%), а в листі — ефірна олія.

Фармакологічні властивості і ви­користання. За фармакологічни­ми властивостями дурман зви­чайний близький до беладони звичайної. Для нього характер­ні загальні фармакологічні вла­стивості атропіноподібних спо­лук, основною особливістю яких є здатність блокувати м-холінореактивні системи організму. Головною діючою речовиною дур­ману звичайного є гіосціамін. Він має наркотичні, снотворні, протиспазматичні, заспокійливі та знеболюючі властивості, розши­рює на тривалий час зіниці очей, зменшує секрецію слинних, шлун­кових, потових і підшлункової залоз та знижує тонус гладень­ких м'язів. На відміну від атро­піну гіосціамін виявляє вираже­ну бронхорозширюючу дію, то­нізує і збуджує дихальний центр, особливо коли останній пригні­чений алкоголем або снотвор­ними препаратами, а за силою хо­лінолітичної дії гіосціамін знач­но перевершує атропін. У науко­вій медицині препарати дурману звичайного використовують при бронхіальній астмі, бронхі­тах, при судорожному кашлі. У народній медицині, крім того, препарати дурману звичайного використовують при невралгії, не­врастенії, нервових і психічних хворобах, коклюші, при хвороб­ливій сонливості, хореї, епілепсії, при постійній і тривалій гикавці, пріашзмі (хворобливому й трива­лому напруженні статевого орга­на без статевого збудження), німфоманії (надмірному статево­му потягу у жінок); місцево, у вигляді ванн, спринцювань, клізм — при хронічному ревма­тизмі, випадінні матки і прямої кишки.