Дягель лікарський - дягиль лекарственный
Дягель зовні дуже подібний до дудника лісового, їх важко відрізнити. Недарма ці рослини належать до одного роду. Проте, якщо придивитися уважніше, то відмінності все-таки можна помітити. Дягель — більш висока (до 2,5 м) та масивна рослина. Крім того, дудник лісовий — багаторічник, а дягель — дворічна рослина. Товщина його кореневища — до 5 см. Корені, що відходять від кореневища, також товсті — до 1 см у діаметрі, а саме кореневище досягає довжини 30см. Стебло рослини порожнисте, товсте, зверху зазвичай червонувате. Листки завдовжки до 80 см, довгочерешкові, трійчасті, двічі- та тричіперисторозсічені, з великими яйцеподібними дво та трилопатевими пилчастими листочками. Квітки дрібні, зелені чи зеленкувато-жовті, зібрані у великі (10-17 см) кулясті складні зонтики. Цвіте дягель у другій половині літа, тривало, до 25 діб. Рослина росте розсіяно чи невеликими групами на заплавних луках, поблизу водойм, на узліссях вологих листяних лісів, верхових болотах у Європейській частині Росії, на Кавказі та у Західному Сибіру. В Україні росте у вологих місцях на Поліссі, у лісостеповій зоні, рідше степовій — поблизу водойм, у вільшняках, на лісових луках.
Для приготування ліків збирають кореневища з коренями восени, на першому році життя рослини. Викопані підземні частини обтрушують від землі, промивають у холодній воді та сушать під укриттям на повітрі чи у сушарках при температурі не вище 30 °С. Товсті кореневища перед сушкою розрізають уздовж. Зберігають готову сировину протягом двох років у сухому місці.
Кореневища містять ефірну олію, кумарини, дубильні речовини та органічні кислоти.
Відвар кореневищ з коренями використовують як протизапальний, сечогінний, потогінний і заспокійливий засіб. При його вживанні збільшується жовчовиділення, краще виділяється шлунковий сік та зростає секреторна активність підшлункової залози. Пиття відвару допомагає заспокоїти процес бродіння у кишечнику, сприяє відхаркуванню слизу з дихальних шляхів, особливо при бронхітах і пневмонії. Народні цілителі використовують дягель нарівні з дудником лісовим, проте препарати дягеля діють більш ефективно.
Кореневища рослини мають приємний і сильний своєрідний аромат, тому восени їх збирають, шаткують, додають у салати, гарячі овочеві страви та супи. Свіжі кореневища відварюють у цукровому сиропі та отримують з них густе варення й цукати. Сухі кореневища, подрібнені на порошок, додають у борошно і випікають оригінальний ароматний хліб. Насіння дягеля використовують для ароматизації лікерів і настоянок. Молоді пагони рослини вживають як пряну зелень, додають у салати, попередньо знявши шкірку.
Як медонос, дягель значно продуктивніший, ніж дудник: 100 квіток рослини виділяють за добу з нектаром до 24 мг цукру. Бджолина сім'я заготовляє з заростей дягеля до 8 кг меду на день, а медова продуктивність рослини досягає 500 кг з 1 гектара. Мед з рослини червонуватий, повільно кристалізується.
Відвар кореневищ. З столові ложки подрібнених кореневищ на 200 мл окропу. Нагрівають на водяній бані 15 хв., проціджують, доводять до початкового об'єму теплою кип'яченою водою. Приймають відвар гарячим по 1/2 склянки 2-3 рази на день після їди для поліпшення апетиту, як спазмолітичний, відхаркувальний і потогінний засіб.