Енотера дворічна - ослинник двулетний
На початку XVII сторіччя цю рослину було завезено в Європу з Північної Америки як декоративну, і згодом вона широко розповсюдилася. Сьогодні її часто використовують при створенні садових композицій. Великі, яскраво-жовті, ароматні квіти енотери розкриваються ввечері.
Енотера дворічна, як свідчить її видовий епітет, — дворічна, але інколи і багаторічна рослина. На першому році життя виростає розетка з оберненояйценодібних чи ланцетних прикореневих листків. Квітконосне стебло рослина виганяє на другому році. Воно пряме, 40-50 см заввишки. Квітки великі, жовті, двостатеві, одиночні, у пазухах верхівкових листків. Цвітуть у червні-липні. Плід — коробочка. Рослина зростає в усіх центральних і південних областях Росії, у північних - досить рідко; є на Далекому Сході. Найчастіше енотера росте на пустищах, вигонах, полях, а також на відкритих пісках, у долинах великих річок, а інколи й на узбіччях доріг. Натрапити на неї можна на Кавказі, у Казахстані та Україні (по берегах озер, річок і канав, на піщаних і глинистих місцях, лісових галявинах по всій території).
Лікарська, харчова і медоносна рослина. Для медичних потреб заготовляють надземну частину під час цвітіння, інколи окремо квіти, і річні корені, які викопують восени. Траву та квітки сушать під укриттям на відкритому повітрі чи провітрюваних горищах. Корені та прикореневі листки застосовують у свіжому вигляді. Використовують лікарську сировину тільки у народній медицині.
Листя енотери багате на флавоноїди, дубильні, смолисті, слизисті та інші органічні сполуки. У квітках міститься жовта барвна речовина, а у коренях — слиз та інвертовані цукри. Усі частини рослини мають в-ситостерин.
Настій чи настойку енотери приймають внутрішньо як в'яжучий засіб при проносах, що супроводжуються зневодненням організму, особливо доцільно ними лікувати маленьких дітей. Також настій трави рослини п'ють при кашлі, кашлюку, спастичній астмі та сечокам'яній хворобі. Його вживають як засіб, що стимулює роботу шлунка, печінки і селезінки. Завдяки заспокійливим властивостям настій ефективно діє при кардіоневрозах. У гомеопатії препарати енотери призначають при проносах.
Річні корені рослини, зібрані напровесні, очищують від шкірки і їдять сирими з сіллю, додають їх у весняні салати, а з молодих прикореневих листків готують бульйони.
Високо цінують енотеру і бджоли: 100 квіток рослини виділяють за добу до 315 мг цукру, а медова продуктивність з 1 гектара насаджень досягає 512 кг. Мед енотери темно-жовтий із зеленкуватим відливом.
Настойка трави. Настоюють подрібнену сировину в співвідношенні 1:5 на 40%-ному спирті чи горілці. Приймають по 20-30 крапель 3-4 рази на день при проносах.
Настій трави. 2 чайні ложки трави настоюють у 250 мл окропу протягом 1 години, проціджують. П'ють протягом дня рівними порціями при проносах.