Дводомне листопадне до 20-30 м. заввишки дерево родини евкомієвих. Листки чергові, черешкові, еліптичні, до основи тупо звужені, на верхівці — загострені, зверху голі, зісподу — опушені, по краю — дрібнозубчасті, зубці пластинки зігнуті в напрямі до верхівки. Квітки одностатеві, без оцвітини, в пазухах приквітків при основі молодих пагонів; тичинкові — зібрані в пучки по 4—10; маточкові — одиничні. Плід — крилатий приплюснутий видовжено еліптичний однонасінний горішок.
Поширення. Дико росте в гірських районах Китаю. На території України — переважно в південних районах зрідка трапляється в парках і лісосмугах.
Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують кору (Cortex Eucommiae), яку заготовляють напровесні під час сокоруху. Кору здирають з порослевих пагонів і гілок, роблячи на них на віддалі 25—30 см один від одного кільцеві надрізи (до деревини) і сполучаючи їх повздовжніми розрізами. Зняту півтрубками кору сушать на відкритому повітрі або в приміщенні яке добре провітрюється. Сушіння припиняють, коли кора стає ламкою. Строк придатності сировини 2 роки.
Хімічний склад. У корі евкомії в'язолистої є хлорогенова кислота, іридоїдний глікозид аукубін, танін, смолисті речовини й гутаперча.
Фармакологічні властивості і використання. Основна терапевтична якість евкомії в'язолистої полягає в її здатності знижувати кров'яний тиск. Ця властивість її зумовлена в основному пригніченням бульварних судинорухових центрів. Поряд з цим рослина виявляє седативну й діуретичну дію. Препарати евкомії малотоксичні, не спричинюють побічних явищ. Поєднання цих якостей робить цю рослину досить ефективною при лікуванні гіпертонічної хвороби. В народній медицині й лікарській практиці минулих століть препарати кори евкомії в'язолистої вживали всередину при хворобах печінки, нирок і селезінки, при переломах кісток, подагрі, як загальнозміцнюючий засіб, місцево — для загоювання ран.