Однорічна 5—30 (40) см заввишки рослина родини фіалкових. Стебла прямостоячі або висхідні до майже лежачих, прості або від основи розгалужені, сіруваті від густого опушення. Листки чергові, прості, по краю зубчасті або майже цілокраї (примордіальні), з пальчастороздільними прилистками; примордіальні листочки дрібні, широколопатковидні, з черешком, довшим за пластинку; нижні стеблові листки округло або широкояйцевидні, з черешком, не коротшим або довшим за пластинку, верхні — видовжено- або лінійно-ланцетні, розвиваються лише під кінець цвітіння. Квітки всі пазушні, двостатеві неправильні, п'ятипелюсткові, на довгих (22—75 мм) ніжках; віночок увігнутий, дещо коротший за чашечку, білувато-жовтуватий, іноді з синюватими верхніми пелюстками. Плід — коробочка. Цвіте з квітня до червня.
Поширення. Фіалка китайбелева росте по степах, степових та кам'янистих схилах переважно в Злаковому, рідше в Злаково-Лучному степу.
Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують траву фіалки (Herba Violae tricoloris). Траву зрізають серпом або ножем, розкладають під навісом або в добре провітрюваному приміщенні шаром 5—7 см на тканині чи папері і сушать, періодично перемішуючи. Сухої трави виходить 20—22%. Строк придатності — півтора року. Трава фіалки є у продажу в аптеках.
Хімічний склад. Трава фіалки китайбелевої містить флавоноїди (2,1%); рутин, віолантин, вітексин, ізовітексин, орієнтин, ізоорієнтин, віценін, ізокверцитрин, лейкоантоціанідин, віоланін, сапонаретин та ін.; антоціанові глікозиди (у квітках); віоланін, З-глікозид дельфінідину, 3-глікозид, пеонідину; каротиноїди: В-каротин, віолоксантин, зеаксантин, ауроксантин, флавоксантин; сапоніни (14,8% ), урсолову кислоту (до 6,2%), слизисті й дубильні речовини, вітамін С, ефірну олію (0,01%), та інші сполуки. У складі ефірної олії є метиловий ефір саліцилової кислоти.
Фармакологічні властивості і використання. Лікування фіалкою китайбелевою дуже популярне. Пояснюється це виключно широким діапазоном цілющих властивостей цієї рослини. В ній поєднуються антисептичні, протизапальні, бронхолітичні, відхаркувальні, діуретичні, слабкі жовчогінні й спазмолітичні властивості. Зважаючи на це, настій трави фіалки китайбелевої призначають при гострих респіраторних захворюваннях, хронічних бронхітах і бронхопневмоніях, при коклюші, в разі запальних захворювань шлунково-кишкового тракту, нирок і сечового міхура, при нирковокам'яній хворобі, від подагри й поліартриту. Дермотонічні, гіпосенсибілізуючі, протизапальні, антимікробні, антисклеротичні, болезаспокійливі й протисверблячі властивості виправдовують терапевтичне застосування фіалки китайбелевої в дерматологічній практиці. Пероральне застосування настою трави фіалки показане і дає добрий терапевтичний ефект при свербцю, кропивниці, мляво гранулюючих ранах, трофічних виразках, вуграх, фурункулах, авітамінозах з висипами на шкірі, псоріазі та екземі. Для місцевого лікування орального і генітального афтозу, гноячкових висипів при імпетиго, герпесних висипів та корости застосовують сік, видавлений із свіжозібраної трави фіалки. В акушерській практиці настій трави фіалки дають усередину як засіб, що сприяє скороченню матки в післяродовий період. Часто фіалку використовують у сумішах з іншими лікарськими рослинами. Препарати фіалки не виявляють побічного впливу на організм, але надмірне вживання їх може спричинити діарею і блювання.