Фіалка запашна - фиалка душистая

Фіалка запашна (Viola odorata);фиалка душистая

Багаторічна трав'яниста, без роз­виненого надземного стебла рос­лина родини фіалкових. Має пов­зуче кореневище і вкорінені гони, що зацвітають тільки на другий рік. Листки в прикореневій розет­ці, прості, округло- або яйцевид­но-серцевидні, короткоопушені, по краю зубчасто-зарубчасті, з яйцевидними, рідше ланцетними, гоструватими або іноді шиловид­но загостреними, торочкуватими прилистками; торочки не пере­вищують 1/2 ширини прилистків, іноді дрібновійчасті. Квітки па­зушні, двостатеві, неправильні, дуже запашні, на довгих ніжках, з п'ятипелюстковим віночком; пе­люстки фіолетові, при самій ос­нові білуваті, вгорі нерідко виїм­часті; шпорка тупа. Плід — ко­робочка. Цвіте з квітня до полови­ни травня.

Поширення. Фіалка запашна росте по всій території України в лісах, серед чагарників.

Заготівля і зберігання. Для ліку­вальних потреб заготовляють кві­туючі рослини разом з корене­вищами і коренями. Зібрану сиро­вину сушать під укриттям на віль­ному повітрі або в добре про­вітрюваному приміщенні, розсте­ливши на тканині чи папері тон­ким шаром. Готову сировину збе­рігають у добре закритих банках або бляшанках.

Рослина неофіцинальна.

Хімічний склад. Усі частини рос­лини містять ефірну олію, са­поніни, алкалоїди, флавоноїди, саліцилову й інші фенолкарбонові кислоти та інші сполуки.

Фармакологічні властивості і ви­користання. Фіалка запашна за­слуговує на увагу як засіб, що має відхаркувальні, антисептичні, протизапальні, сечогінні, пронос­ні й слабкі гіпотензивні власти­вості. У великих дозах препарати фіалки спричинюють блювання. Як відхаркувальний і секретолі­тичний засіб препарати фіалки вживають при коклюші, гострому й хронічному бронхіті та при ту­беркульозі легень. Діуретичні й солегінні властивості використо­вуються при нирковокам'яній хво­робі, подагрі, поліартриті, при деяких серцевих захворюваннях, що супроводяться набряками. Для посилення терапевтичного ефекту фіалку часто використовують у суміші з іншими лікарськими рос­линами, що мають сечогінні вла­стивості. Позитивний терапевтич­ний ефект спостерігається й при істерії, серцебитті, нервовому збудженні та безсонні (заспокій­лива дія). Особливої уваги заслу­говують повідомлення про ви­падки успішного лікування насто­єм з листя фіалки деяких онко­логічних захворювань (раку язика, гортані, горла і шлунка). Як зов­нішній засіб настій фіалки є ефек­тивним засобом при герпесі зви­чайному (змащування пухирців) та у випадку катаральних явищ ротоглотки (полоскання).

Лікарські форми і застосування.

Внутрішньо — настій на холодній во­ді (2 чайні ложки сировини настояти 8 годин на 200 мл холодної кип'яченої води, процідити) по чверті склянки 4 рази на день;

гарячий настій (2 сто­лові ложки сировини настояти 2 годи­ни на 400 мл окропу, процідити) по півсклянки 4 рази на день.

Зовнішньо — змащування й полос­кання настоєм (готують, як у попе­редньому прописі). Притаманні фіалці запашній токсичні властивості змушу­ють бути обережним при використан­ні її.