Багаторічна трав'яниста, без розвиненого надземного стебла рослина родини фіалкових. Має повзуче кореневище і вкорінені гони, що зацвітають тільки на другий рік. Листки в прикореневій розетці, прості, округло- або яйцевидно-серцевидні, короткоопушені, по краю зубчасто-зарубчасті, з яйцевидними, рідше ланцетними, гоструватими або іноді шиловидно загостреними, торочкуватими прилистками; торочки не перевищують 1/2 ширини прилистків, іноді дрібновійчасті. Квітки пазушні, двостатеві, неправильні, дуже запашні, на довгих ніжках, з п'ятипелюстковим віночком; пелюстки фіолетові, при самій основі білуваті, вгорі нерідко виїмчасті; шпорка тупа. Плід — коробочка. Цвіте з квітня до половини травня.
Поширення. Фіалка запашна росте по всій території України в лісах, серед чагарників.
Заготівля і зберігання. Для лікувальних потреб заготовляють квітуючі рослини разом з кореневищами і коренями. Зібрану сировину сушать під укриттям на вільному повітрі або в добре провітрюваному приміщенні, розстеливши на тканині чи папері тонким шаром. Готову сировину зберігають у добре закритих банках або бляшанках.
Рослина неофіцинальна.
Хімічний склад. Усі частини рослини містять ефірну олію, сапоніни, алкалоїди, флавоноїди, саліцилову й інші фенолкарбонові кислоти та інші сполуки.
Фармакологічні властивості і використання. Фіалка запашна заслуговує на увагу як засіб, що має відхаркувальні, антисептичні, протизапальні, сечогінні, проносні й слабкі гіпотензивні властивості. У великих дозах препарати фіалки спричинюють блювання. Як відхаркувальний і секретолітичний засіб препарати фіалки вживають при коклюші, гострому й хронічному бронхіті та при туберкульозі легень. Діуретичні й солегінні властивості використовуються при нирковокам'яній хворобі, подагрі, поліартриті, при деяких серцевих захворюваннях, що супроводяться набряками. Для посилення терапевтичного ефекту фіалку часто використовують у суміші з іншими лікарськими рослинами, що мають сечогінні властивості. Позитивний терапевтичний ефект спостерігається й при істерії, серцебитті, нервовому збудженні та безсонні (заспокійлива дія). Особливої уваги заслуговують повідомлення про випадки успішного лікування настоєм з листя фіалки деяких онкологічних захворювань (раку язика, гортані, горла і шлунка). Як зовнішній засіб настій фіалки є ефективним засобом при герпесі звичайному (змащування пухирців) та у випадку катаральних явищ ротоглотки (полоскання).
Лікарські форми і застосування.
Внутрішньо — настій на холодній воді (2 чайні ложки сировини настояти 8 годин на 200 мл холодної кип'яченої води, процідити) по чверті склянки 4 рази на день;
гарячий настій (2 столові ложки сировини настояти 2 години на 400 мл окропу, процідити) по півсклянки 4 рази на день.
Зовнішньо — змащування й полоскання настоєм (готують, як у попередньому прописі). Притаманні фіалці запашній токсичні властивості змушують бути обережним при використанні її.