Однорічна або дворічна розсіянокоротковолосиста рослина родини фіалкових. Стебла прямостоячі або підведені, 5—50 см заввишки, прості або від основи розгалужені, з висхідними нижніми гілками. Листки чергові, прості, по краю зарубчасті або пилчасто-зарубчасті (верхні), з перистороздільними прилистками (бічних внутрішніх часток 3, зовнішніх — до 6, кінцева частка збільшена і часто листовидна); нижні листки коротко-яйцевидні або округло-овальні, іноді з дрібновиїмчастою основою пластинки, з черешками, не коротшими за пластинку; середні— видовженояйцевидні або видовженоеліптичні, з клиновидною основою, що збігає на коротенький черешок; верхні — видовженоланцетні, з малопомітним черешком. Квітки всі пазушні, двостатеві, неправильні, п'ятипелюсткові, на довгих (25—115 мм) ніжках; віночок увігнутий, помітно коротший за чашечку, ясно-жовтий, з блідішими верхніми пелюстками. Плід — коробочка. Цвіте з квітня до вересня.
Поширення. Фіалка польова росте по всій території України по піскуватих берегах річок, як бур'ян по відкритих місцях, біля доріг, на полях та городах.
Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують траву фіалки (Herba Violae tricoloris). Траву зрізають серпом або ножем, розкладають під навісом або в добре провітрюваному приміщенні шаром 5—7 см на тканині чи папері і сушать, періодично перемішуючи. Сухої трави виходить 20—22%. Строк придатності — півтора року. Трава фіалки є у продажу в аптеках.
Хімічний склад. Трава фіалки польової містить флавоноїди (2,1%); рутин, віолантин, вітексин, ізовітексин, орієнтин, ізоорієнтин, віценін, ізокверцитрин, лейкоантоціанідин, віоланін, сапонаретин та ін.; антоціанові глікозиди (у квітках); віоланін, З-глікозид дельфінідину, З-глікозид, пеонідину; каротиноїди: В-каротин, віолоксантин, зеаксантин, ауроксантин, флавоксантин; сапоніни (14,8% ), урсолову кислоту (до 6,2%), слизисті й дубильні речовини, вітамін С, ефірну олію (0,01%), та інші сполуки. У складі ефірної олії є метиловий ефір саліцилової кислоти.
Фармакологічні властивості і використання. Лікування фіалкою польовою дуже популярне. Пояснюється це виключно широким діапазоном цілющих властивостей цієї рослини. В ній поєднуються антисептичні, протизапальні, бронхолітичні, відхаркувальні, діуретичні, слабкі жовчогінні й спазмолітичні властивості. Зважаючи на це, настій трави фіалки польової призначають при гострих респіраторних захворюваннях, хронічних бронхітах і бронхопневмоніях, при коклюші, в разі запальних захворювань шлунково-кишкового тракту, нирок і сечового міхура, при нирковокам'яній хворобі, від подагри й поліартриту. Дермотонічні, гіпосенсибілізуючі, протизапальні, антимікробні, антисклеротичні, болезаспокійливі й протисверблячі властивості виправдовують терапевтичне застосування фіалки триколірної в дерматологічній практиці. Пероральне застосування настою трави фіалки показане і дає добрий терапевтичний ефект при свербцю, кропивниці, мляво гранулюючих ранах, трофічних виразках, вуграх, фурункулах, авітамінозах з висипами на шкірі, псоріазі та екземі. Для місцевого лікування орального і генітального афтозу, гноячкових висипів при імпетиго, герпесних висипів та корости застосовують сік, видавлений із свіжозібраної трави фіалки. В акушерській практиці настій трави фіалки дають усередину як засіб, що сприяє скороченню матки в післяродовий період. Часто фіалку використовують у сумішах з іншими лікарськими рослинами. Препарати фіалки не виявляють побічного впливу на організм, але надмірне вживання їх може спричинити діарею і блювання.