Цю рослину знають усі — ніжне, неоднакове забарвлення пелюсток її квітів ще на початку минулого сторіччя привабило увагу любителів-селекціонерів. Так дикоросла фіалка стала родоначальницею великої кількості садових братчиків.
У природних умовах фіалка триколірна — однорічна, рідше дворічна рослина, заввишки 10-30 см. Стебло у неї витке, всередині порожнисте. Листки прості, чергові, з країв городчасті. Нижні листки — на довгих черешках, округлосерцеподібні. Квітки одиночні, неправильні; пелюстки різнокольорові, верхні — фіолетові, різних відтінків, нижні — жовті чи білі, з темними рисками. Цвіте рослина з кінця квітня до осені. Поширена на луках, полях і городах (як бур'ян) Європейської частини Росії і за її межами, як правило, у лісовій зоні. В Україні зростає по всій території у подібних місцях.
Для приготування ліків використовують траву фіалки. Збирають надземну частину у період цвітіння, зрізуючи її ножем чи серпом, потім розкладають тонким шаром під укриттям на повітрі або у добре провітрюваних приміщеннях і сушать, час від часу перекидаючи сировину. Зберігають її протягом 1,5 року. Траву фіалки відпускають у спеціалізованих аптеках.
Надземна частина рослини містить флавоноїди, глікозиди, урсолову кислоту, слизисті та дубильні речовини, вітамін Є та ефірну олію, до складу якої входить метиловий ефір саліцилової кислоти.
Лікарські властивості фіалки триколірної забезпечують широкий діапазон впливу. Настої рослини виявляють протизапальну, антисептичну, бронхолітичну, сечогінну, жовчогінну і спазмолітичну дію. Їх призначають при застудних захворюваннях, бронхітах, бронхопневмонії, кашлюку, захворюваннях шлунково-кишкового тракту, нирок, сечового міхура, сечокам'яній хворобі, подагрі та ревматичних болях. У гінекології траву фіалки використовують для прискорення скорочення матки у післяпологовому періоді. Рослина входить до складу різних лікарських зборів і чаїв.
Зазвичай препарати фіалки триколірної не викликають побічних явищ, проте їх значне передозування може спричинити пронос і блювання.
Настої фіалки широко використовують у дерматології завдяки їхнім антимікробним і протисвербіжним властивостям. Трава допомагає при лікуванні ран, що погано загоюються, трофічних виразок, фурункулів і висипань на шкірі внаслідок авітамінозу. Сік і настої рослини призначають при екземах і псоріазі.
Настій трави. 2 столові ложки сировини на 400 мл окропу. Настоюють 2 год., проціджують. Приймають по півсклянки 4 рази на день до їди.
Сік з трави (зовнішнє). Вичавлюють сік зі свіжої трави, змащують уражені ділянки шкіри при екземах і псоріазі.