Гірчиця сарептська - горчица сарептская

Однорічна трав'яниста рослина ро­дини капустяних (хрестоцвітих). Стебло пряме, розгалужене, голе, 20—60 см заввишки. Листки на черешках, зісподу по жилках — з розсіяними жорсткими волоска­ми; нижні — ліровидні, з довга­стими боковими частками і біль­шою овальною верхівкою, вер­хні — ланцетні. Квітки правильні, двостатеві, 4-пелюсткові, жовті, зібрані в китицевидне суцвіт­тя. Плоди — стручки, майже ци­ліндричні, з довгим носиком, від­хилені від стебла. Цвіте у трав­ні — червні.

Поширення. Розводиться і трап­ляється здичавілою на забур'яне­них місцях у степовій і рідше — в лісостеповій зонах.

Заготівля і зберігання. Для ви­готовлення ліків використовують насіння (Semina Sinapis). Зби­рають, коли дозрівають нижні й серединні стручки. Рослина в цей час набуває жовтого кольо­ру, а нижні листки опадають. Зрізані рослини досушують у сно­пиках, слідкуючи за тим, щоб не пересохли і щоб не висипа­лося насіння, а потім обмоло­чують і просівають на решето. Зберігають у сухих приміщеннях з доброю вентиляцією. Аптеки сировину не відпускають.

Хімічний склад. Насіння містить жирну олію, білки, слиз і глі­козид синігрин, який під впли­вом ферменту мирозину в при­сутності води розкладається на сульфат калію, глюкозу й гір­чичну ефірну олію, яка є силь­ним подразником шкіри. До скла­ду жирної олії входять гліце­риди ерукової, олеїнової, лінолевої, міристинової та бегенової кислоти.

Фармакологічні властивості і ви­користання. Насіння рослини збуджує апетит, посилює виділен­ня шлункового соку, має протиза­пальні й антисептичні власти­вості, воно входить до складу шлункового чаю, який вживають для регулювання діяльності шлун­ково-кишкового тракту. Насіння Гірчиці сарептської вживають і при запорі та отруєнні опіумом (як блювот­не і проносне). Місцеве засто­сування гірчичного порошку (гір­чичники, ванни, компреси, розти­рання гірчичним спиртом тощо) основується на спроможності под­разнювати шкіру й зумовлювати, таким чином, перерозподіл крові (постачання оброблених гірчицею ділянок шкіри кров'ю стає інтенсивнішим). Гірчичники викори­стовують при простудних захво­рюваннях, бронхітах, плевритах, бронхопневмоніях, їх приклада­ють до больових зон при неврал­гіях і радикуліті. Для рефлектор­ного впливу на функцію крово­обігу (при гіпертонічних кри­зах, загрозливому інсульті, сте­нокардії) гірчичники прикладають на груди, потилицю, литкові м'язи, на ділянку серця тощо. Гірчич­ний спирт використовують для розтирань при ревматизмі, ради­куліті, невриті й простудних за­хворюваннях та для лікування ознобишів (Perniones). Гірчичні ванни (загальні або місцеві) прий­мають при простудних захво­рюваннях або для запобігання їхньому розвиткові (наприклад, після сильного переохолоджен­ня).

Лікарські форми і застосування.

Внутрішньо — насіння вживають натщесерце по 10 насінин за 30 хв. до їди (щодня збільшуючи дозу, до­водять її до 20 насінин);

гірчичне борошно вживають натщесерце по чверті чайної ложечки за 30 хв. до їди (щодня збільшуючи дозу, дово­дять її до повної чайної ложечки, а щоб спричинити блювання й пронос при отруєнні, борошно вживають по 1,5 г з перервами, поки не буде досягнуто бажаних наслідків);

настой­ку гірчичного борошна на горілці (у співвідношенні 1:10, настоюють 8 днів) п'ють по 20—30 крапель перед їдою.

Зовнішньо — гірчичний спирт для розтирань і змазувань;

гірчичники на певні ділянки тіла, попередньо зма­щені рослинною олією (змочити теп­лою водою і прикласти до шкіри на 10—15 хв.);

гірчичні компреси (1 чайна ложка гірчичного порошку на склянку теплої води) на 1—10 хв. при про­студних захворюваннях у дітей; ванни загальні (200—500 г подрібненого насін­ня або гірчичного борошна на одну процедуру) тривалістю 20 хвилин;

ванни для ніг (кілька ложок гірчич­ного борошна на відро гарячої води);

2 столові ложки суміші потовченого насіння Гірчиці сарептської (40 г), квіток ромашки лікарської (40 г), листя розмарину справжнього (20 г) заливають по­ловиною літра холодної перекип'яченої води, настоюють 20 хв., проціджу­ють і використовують для компре­сів і місцевих ванн для поліпшення зрошування кров'ю шкіри кінцівок;

2 столові ложки суміші потовче­ного насіння Гірчиці сарептської (60 г) і листя шавлії лікаpcькoї (40 г) заливають поло­виною літра холодної перекип'яченої води, настоюють 20 хв., проціджують і застосовують, як у попередньому прописі.

Протипоказано вживати насіння Гірчиці сарептської при запаленні нирок і туберкульозі легень.