Гадючник - лабазник вязолистный
У вологих місцях — низинах, болотах, біля струмків і невеликих річечок — нерідко у спекотний день можна відчути густий медвяний аромат. А ось і його джерело — висока рослина з пишними султанами жовтуватих квітів. Це гадючник в'язолистий, або таволга в'язолиста. Висота заростей гадючника (поодинці він майже ніколи не росте) — до 100-170 см.
Листки рослини переривчасто-непарноперисті. Квітки зазвичай білувато-жовтаві, рідше рожеві, інколи червоні, дрібні, у щиткоподібно-волотистих суцвіттях, багатотичинкові. Коли пробираєшся крізь зарості гадючника, увесь одяг вкривається світло-жовтим пилком.
Незважаючи на виражений медовий запах, гадючник приваблює бджіл переважно як джерело пилку, а не нектару. Цвітіння у цієї рослини розтягнуте з червня по серпень, а пилок збирають не тільки бджоли, а й інші комахи.
Завдяки широкому розповсюдженню (Європейська частина Росії, Сибір, уся територія України) збирати рослину дуже легко: вона помітна, і її легко відшукати.
Збирають траву та кореневища гадючника. Надземну частину зрізають під час цвітіння, кореневища викопують восени. Траву зв'язують у пучки і сушать у добре провітрюваних приміщеннях, а кореневища очищують від землі, миють холодною водою, розрізають на шматки по 10-15 см і сушать на повітрі під укриттям чи на горищі.
Усі частини рослини містять дубильні речовини, глікозиди, а кореневища, крім того, ще й крохмаль. У траві є досить багато аскорбінової кислоти (до 370 мг%), ефірної олії та флавоноїдів.
Настій кореневищ гадючника сприяє виділенню сечі й поту, має болезаспокійливі властивості, як і настій трави, його використовують при ревматизмі. Настій кореневищ, крім того, застосовують як дезінфікуючий та кровоспинний засіб. Допомагає він при анацидному гастриті, виразковій хворобі шлунка і геморої. Настої та відвари гадючника застосовують також для лікування різних запалень слизових оболонок шлунково-кишкового тракту, нирок, сечовивідних шляхів. Препарати рослини призначають при подагрі, серцевій недостатності, маткових кровотечах та деяких захворюваннях шкіри, зокрема сверблячій екземі.
Настій кореневищ. 1 столова ложка подрібнених кореневищ на 200 мл окропу. Нагрівають на водяній бані протягом 10 хв., настоюють 2 год., проціджують. Приймають по 1 столовій ложці 4 рази на день.
Настій трави з квітками. 1 столову ложку подрібненої сировини ввечері заливають у термосі 0,5 л окропу. Настоюють до ранку, проціджують. Приймають по 1/4 склянки 4 рази на день.