Герань Робертова - герань Роберта

Однорічна трав'яниста рослина родини геранієвих. Стебло пря­мостояче, розгалужене, разом з черешками листків відстовбурчено-залозисто-волосисте, при основі — здебільшого червонясте. Листки 5-кутні, п'ятірні або трій­часті з вузькими глибокоперисторозсіченими частками. Квітки правильні, двостатеві, 5-пелюсткові, у двоквіткових пазушних зонтиках. Пелюстки рожево-чер­воні, часто з білуватими смуж­ками. Плід сухий, розпадається на 5 однонасінних часток. Цвіте у червні — вересні.

Поширення. Росте по всій тери­торії України в мішаних лісах, серед кущів.

Сировина. Використовують тра­ву, зібрану під час цвітіння рос­лини.

Рослина неофіцинальна.

Хімічний склад. Надземна частина рослини містить аскорбінову кис­лоту, каротин, гіркі і слизисті ре­човини; корені — галову кислоту, гераніїн (3%). У всіх частинах рослини знайдено дубильні й смо­листі речовини.

Фармакологічні властивості і ви­користання. Наявність у росли­ні дубильних речовин зумовлює її в'яжучі й протизапальні власти­вості, що робить ефективним ви­користання Герані Робертової при запальних захворюваннях кишечника. На­стій трави у вигляді полоскань виявляє позитивну дію при запа­леннях слизової оболонки верх­ніх дихальних шляхів. Відвар ко­реневища з корінням використо­вували в народній медицині як протипухлинний засіб і в дерматології.

Лікарські форми і застосування.

Внутрішньо — настій трави (1 чайна ложка трави на 200 мл холодної води, довести до кипіння, настояти в закритій посудині 2 години) по 1 столовій ложці через кожні 2 години.

Зовнішньо — настій трави застосо­вують для полоскань;

настій кореневищ (2 чайні ложки на 2 склянки холодної води, настоюють 8 годин) — для компре­сів при алергічних дерматитах;

відвар кореневищ (2 столові ложки на 1 л окро­пу, кип'ятять 10 хв., проціджують) за­стосовують теплим для примочок при тріщинах заднього проходу (Fissura аni).