Герань великокореневищна - герань крупнокорневищная
Багаторічна трав'яниста кошлатозалозиста, з сильним приємним запахом рослина родини геранієвих. Стебло прямостояче, 20— 40 см заввишки, вгорі розгалужене. Кореневище довге і міцне, до 1 см завтовшки, горизонтальне, розташоване близько до поверхні ґрунту, вкрите залишками тогорічних листків. Прикореневі листки довгочерешкові, в розетці, пальчасто-5—7-роздільні; верхні — сидячі, супротивні, трироздільні. Квітки правильні, двостатеві 5-пелюсткові, зібрані по 2 на довгих квітконосах; пелюстки 13—15 мм завдовжки, рожево-фіолетові, криваво-червоні або блідо-рожеві, тичинки в 2—2,5 рази довші за чашечку. Плід — коробочка, що розпадається на 5 однонасінних часток. Цвіте у червні — липні.
Поширення. Рослина трапляється зрідка на кам'янистих місцях у передгір'ях та в гірському поясі Карпат. Подекуди вирощують як декоративну запашну рослину, іноді вона дичавіє (Крим, Молдавія).
Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують свіже листя (Folia Geranii macrorrhizi) і кореневища (Rhizoma Geranii macrorrhizi). Листя заготовляють під час цвітіння рослини (зрізують усю надземну частину, а потім обривають листя). Одночасно з травою можна збирати й кореневища, які також використовують свіжими (сухі йдуть для фарбування вовни в коричневий колір).
Рослина неофіцинальна.
Хімічний склад. Листя містить флавоноїди, флобафени, до 0,1% ефірної олії, в складі якої є сексвітерпенові вуглеводи, кетони і спирти, зокрема, гермакрол (50—67%), борнеол, гераніол, карвакрол, цитронелол, терпінолен, цимол, куркумен і селінен. У всіх частинах рослини є дубильні речовини (в корінні їх до 16%).
Фармакологічні властивості і використання. Герань великокореневищна має в'яжучі властивості (танін), знижує тиск крові (флобафени), впливає на роботу серця (флавоноїди). В народній медицині рослину використовують при шлункових розладах і діареї, а зовнішньо — для ванн при епілепсії, припливі крові до голови, при паралічу лицьового нерва і болях у попереку, для компресів при катаракті, запальних захворюваннях шкіри та варикозному розширенні вен. Свіже подрібнене листя прикладають на рани й варикозні вени. Ефірну олію різнобічно використовують у парфумерній промисловості.
Лікарські форми і застосування. Внутрішньо — настойку з свіжого листя (3 столові ложки сировини на 100 г спирту, настоюють 3 доби в темному місці) п'ють по 20 крапель у ложці води вранці натщесерце і ввечері перед сном при підвищеному кров'яному тиску;
2 чайні ложки подрібнених свіжих кореневищ настоюють 8 годин на склянці холодної кип'яченої води, проціджують і випивають за день рівними порціями при діареї.
Зовнішньо — холодний настій (мацерат) свіжих кореневищ (готують, як у попередньому прописі) для компресів.