Горлянка женевська - живучка женевская

Багаторічна трав'яниста рослина родини губоцвітих. Стебло про­сте, 10—40 см заввишки, рівномір­но опушене. Прикореневі листки видовженоеліптичні або майже лопатчасті, короткочерешкові або сидячі; верхівкові — трилопатеві, сидячі, синюваті. Квітки непра­вильні, сині, зрідка — рожеві або білі, зібрані в кільця, що утво­рюють рідкий колос. Плід — горі­шок. Цвіте у квітні — червні.

Поширення. Росте по всій терито­рії України (на півдні — рідко) на сухих луках і степових схилах, узліссях, по чагарниках, у лісах.

Сировина. Використовують траву, зібрану під час цвітіння рослини.

Рослина неофіцинальна.

Хімічний склад ще не вивчено.

Фармакологічні властивості і ви­користання. В народній медицині Горлянку женевську використовують як крово­спинний, протизапальний і по­м'якшувальний засіб. Настій трави п'ють при захворюваннях легень, при бронхіті, болях у грудях, виразці шлунка, проносах, захво­рюваннях печінки і жовчного мі­хура, жіночих захворюваннях та ігри ревматизмі.

Лікарські форми і застосування. Внутрішньо — настій трави (6—8 г сировини на 200 мл окропу, настою­ють до охолодження) по 1 столовій лож­ці 5 раз на день.