За досить короткий час ця рослина завоювала симпатії багатьох садівників. Минуло лише трохи більше 150 років, як вона була завезена в Європу з Північної Америки і поступово, а потім усе швидше і ширше розповсюдилася у садах, на присадибних і садово-городніх ділянках.
Чорноплідна горобина — кущ заввишки 1,0-2,5 м. Листки рослини чергові, черешкові, еліптичні або оберненояйцеподібні, пилчасті з країв. Зверху вони темно-зелені, а знизу — світліші. Квітки двостатеві, правильні, п'ятипелюсткові, рожеві чи білі, зібрані у щиткоподібні суцвіття. Цвіте чорноплідна горобина у травні-червні. Плід, подібно до плодів глоду і звичайної горобини, — яблуко. Він соковитий, але незвичного чорного кольору, з сивою паволокою. Ягоди достигають у серпні-вересні.
Чорноплідна горобина добре прижилася в Росії та Україні. Її культивують як плодову,
декоративну та лікарську рослину. Рано восени, під час дозрівання плодів, вогнем палає листя аронії, виділяючись на фоні ще не потьмянілої зелені.
Поступове вивчення цієї рослини довело, що вона справедливо посідає почесне місце серед цілющих представників рослинного царства.
Для лікарських потреб використовують плоди чорноплідної горобини, які збирають у період повної стиглості. Ягоди рослини, точніше яблучка, можна застосовувати у свіжому і сушеному вигляді. Сушать їх на відкритому повітрі або у сушарках при температурі 40-50 °С. Чорноплідна горобина — фармакопейний продукт, тому сушені плоди відпускають у спеціалізованих аптеках.
До складу плодів входять фенольні сполуки (5-6%) — флавоноїди і фенольні кислоти; близько 2,5% пектинових речовин, цукри (до 9,5%), фенокарболові кислоти, вітаміни — фолієва кислота, рибофлавін (вітамін В2), нікотинова кислота (вітамін В5 чи РР), токоферол (вітамін Е), аскорбінова кислота (вітамін С) та мікроелементи, в тому числі йод (5-6 мкг/100 г), молібден, марганець, бор, кобальт та інші.
Рослина має протизапальні, гіпотензивні (знижує артеріальний тиск), спазмолітичні і кровоспинні властивості, сприяє зміцненню стінок капілярів. Вона також виявляє сечогінну і жовчогінну дію. Надзвичайно корисно вживати сік чорноплідної горобини хворим на гіпертонію. Йод та фенокарболові кислоти, що містяться у рослині, використовують при комплексній терапії хворих на тиреотоксикоз (захворювання щитоподібної залози). Доведено, що плоди чорноплідної горобини позитивно впливають на процес кровотворення, тому їх призначають при його різних порушеннях. Корисні вони і при геморагічних діатезах, які супроводжуються місцевими крововиливами, капіляротоксикозах і кровотечах різного походження. Рекомендують вживати чорноплідну горобину при атеросклерозі, цукровому діабеті, гломерулонефритах і недостатньому зсіданні крові. Свіжий сік з плодів застосовують місцево для лікування опіків. Нещодавно з'явилась інформація, що настій листків рослини поліпшує роботу печінки, сприяє більш ефективному жовчовиділенню.
Вживання плодів чорноплідної горобини і соку з них категорично протипоказане людям, що мають схильність до підвищеного зсідання крові, страждають на виразкову хворобу шлунка і дванадцятипалої кишки, а також гіперацидний гастрит.
Живе чорноплідна горобина до 80 років. Плодоносить — з 3-5-річного віку. Високі врожаї збирають з кущів у віці до 20 років. Зимостійка рослина: витримує морози до 35 °С. Розмножують її насінням (рідко), відсадками, живцями і прищепами. Плоди можна зберігати при нульовій температурі протягом року — смакові та цілющі властивості вони не втрачають, лише трохи підсихають.
Ягоди чорноплідної горобини широко використовують для приготування соку, морсів, вина (часто у суміші з соками з інших ягід), варення, джемів, наливок і настойок. З плодів також виробляють харчовий біологічно активний барвник, який містить близько 6,5% вітаміну Р, його використовують у харчовій промисловості.
Непоганий медонос.
Відвар плодів. 20 г сухих плодів заливають 200 мл окропу. Нагрівають на водяній бані 15 хв., проціджують, віджимають, доводять теплою кип'яченою водою до початкового об'єму. Приймають по 1/2 склянки 3-4 рази на день.
Сік і свіжі плоди. Приймають по 50-100 г З рази на день.