Гвоздика дельтоподібна - гвоздика дельтовидная

Гвоздика дельтоподібна (Dianthus deltoides);гвоздика-трав'янка; родина Гвоздикових (Caryophyllaceae);гвоздика дельтовидная

Як і цикорій, ця рослина закриває свої квіти надвечір та у похмурі дні. Зате на сонці так милують очі розсипи її яскравих квітів.

Гвоздика дельтоподібна — кореневищний трав'янистий однорічник заввишки 25-45 см. Кореневище рослини тонке, повзуче, утворює дернинки з квітконосних і неплідних пагонів. Стебла висхідні, з коротким шорстким опушенням. Колір стебла та листків сизуватий чи зелений. Листки супротивні, з країв і на середній жилці шорстковолосисті, нижні — довгасто-лонаткоподібні, верхні — лінійні. Квітки правильні, двостатеві, зазвичай одиночні (рідко по 2-3), п'ятипелюсткові, червоні, малинові, часом майже білі, з червоними плямками, з країв зубчасті. Цвіте рослина у червні-липні, а інколи й пізніше. Плід — коробочка. Зростає по всій території України. Найчастіше трапляється на луках, вигонах, схилах, узліссях і лісових галявинах, у мішаних лісах.

Застосовують гвоздику тільки у народній медицині. З лікувальною метою збирають надземну частину, зрізуючи її під час цвітіння рослини.

Трава містить сапоніни, кумарини, флавоноїди, аскорбінову кислоту та сліди алкалоїдів.

Настої трави гвоздики виявляють кровоспинні, знеболювальні й протизапальні властивості. Найчастіше народні лікарі застосовують їх при маткових та гемороїдальних кровотечах. Вважають, що препарати гвоздики збуджують гладку мускулатуру матки та підвищують її тонус, не викликаючи при цьому побічних явищ. Вони не мають місцевої подразнювальної дії і не токсичні. Крім того, настої і припарки з трави використовують при ревматизмі й алергічних проявах.

Настій трави. 1 столова ложка сировини на 200 мл окропу. Витримують на киплячій водяній бані 10-15 хв., потім проціджують, доводять теплою кип'яченою водою до початкового об'єму. Приймають по 1 столовій ложці З рази на день.

Припарки з трави. 100 г подрібненої сушеної трави гвоздики розділяють на порції по 3-4 столові ложки, ошпарюють окропом. Отриману кашку загортають у марлю, прикладають до хворого місця й тримають до охолодження. Процедуру повторюють декілька разів на день.