У липні на вирубках, перелогових луках, старих згарищах палахкотять малинові султани хамеріону. Місцями його зарості такі щільні, що від подиху вітру нагадують хвилясте озеро. Ріст цієї багаторічної рослини богатирський — до 2 м; стебло пряме, листки темно-зелені, вкриті знизу сизим опушенням. Квітки рожево-малинові, утворюють суцвіття — китиці завдовжки до 45 см. Інколи стебло забарвлене у колір китиць. Найчастіше хамеріон росте на піщаних чи торф'янистих ґрунтах, поблизу соснових борів і у світлих лісах, а також на осушених болотах та залізничних насипах. Широко розповсюджений у середній смузі Росії. В Україні зростає по всій території у подібних місцях.
Для приготування ліків заготовляють верхню частину стебел з квітками або тільки листки. Сировину збирають лише під час цвітіння рослини. Сушать під укриттям на відкритому повітрі, розстилаючи тонким шаром на тканині чи папері.
Листки хамеріону містять вуглеводи, слиз, органічні кислоти, флавоноїди, алкалоїди, дубильні речовини, вітамін С (до 340 мг%), каротин (провітамін А), мікро- та макроелементи.
У траволікуванні найчастіше застосовують водний настій трави, який допомагає при головному болю, має в'яжучі та заспокійливі властивості. Його призначають при нервових і шлунково-кишкових розладах.
Народні лікарі рекомендують водний настій хамеріону при виразковій хворобі, а відвари вважають ефективним засобом при золотусі (діатезі). Порошком з сушених листків присипають рани. Нещодавно експериментальними дослідженнями доведено протипухлинну активність препаратів хамеріону, до того ж вони мають дуже низьку токсичність і широку дію на пухлини. Багатовікова тибетська медицина застосовує препарати рослини як снодійні та заспокійливі засоби.
Квітки хамеріону з додаванням листків вживають після спеціальної обробки як замінник чаю (звідси походить одна з народних назв); сушені кореневища, що мають солодкуватий смак, перемелюють і додають у борошно.
Відомий хамеріон і як один з найкращих медоносів. Медова продуктивність рослини суттєво коливається: від 100 до 580 кг з 1 гектара у різних зонах зростання. Свіжий мед зеленуватого кольору, ніжний на смак, зі слабким ароматом. При зацукровуванні кристалізується у дрібнозернисту білосніжну масу
Настій трави чи листків. 15 г трави на 200 мл окропу. Настоюють 15-20 хв., проціджують. Приймають по 1 столовій ложці перед їдою.
Настій трави чи листків (зовнішнє). 15 г трави на 200 мл окропу. Настоюють 15-20 хв., проціджують. Для примочок і полоскань.