Хрін, як відомо, не солодший від редьки, але це не заважає йому займати почесне місце у ряді пряно-смакових рослин. Є такі національні страви, які без хрону на стіл не поставиш, наприклад, холодець.
Щодо походження цієї рослини точаться суперечки, але достеменно відомо, що центр її виникнення розташований десь у районі Середземномор'я, а потрапила вона до Західної Європи під час Великого переселення народів. Причому важливу роль у її поширенні відіграли слов'янські племена. Тепер хрін росте в усьому світі (як городня культура), часто дичавіє і тоді зазвичай трапляється на піщаних ґрунтах біля водойм.
Хрін сільський — багаторічна трав'яниста рослина з великим, м'ясистим коренем. Стебло у нього прямостійне, розгалужене на верхівці, заввишки до 120 см, порожнисте, борозенчасте. Прикореневі листки великі, довгасті чи довгасто-овальні, пилчасті з країв, з серцеподібною основою. Нижні стеблові листки перистороздільні, верхні — довгасто-ланцетні чи лінійні, цілокраї. Квітки двостатеві, правильні, білі, у багатоквіткових китицях, зібраних у волотисте суцвіття. Цвіте хрін у травні-червні. Плід — довгасто-овальний, здутий стручок.
Виведено багато сортів культурного хрону; любителі вирощують його на садово-городніх ділянках. Проте городникам потрібно враховувати схильність рослини до швидкого розростання, тому її розміщують зазвичай із самісінького краю ділянки.
Хрін славиться не тільки своїми смаковими якостями. Це чудова і доступна лікарська рослина. Для приготування ліків використовують корені хрону, які заготовляють восени. Щоб зберегти від висихання, їх зберігають у погребах, ящиках з вологим піском. Корені рослини входять до Фармакопеи багатьох зарубіжних країн, зокрема Франції, Швейцарії, Бразилії та деяких інших.
Передусім хрін — вітамінна рослина, корені якої містять до 250 мг% вітаміну С, вітаміни групи В, РР. До складу коренів входять також вуглеводи, зокрема різні цукри і полісахариди, органічні кислоти, глікозиди синігрин і гліконастурцин, флавоноїди, гірчична олія (0,15-0,21%), сапоніни, мікро- та макроелементи. Природа постаралася, щоб до рук людини потрапила така корисна рослина.
Лікувальні властивості хрону зумовлені подразливою і стимулюючою дією гірчичної олії, яка збуджує апетит і посилює секрецію травних залоз. Сік, кашку і настій з коренів рослини у медицині призначають при гастриті зі зниженою кислотністю, дискінезії жовчовивідних шляхів, застої їжі та атонії кишечнику. Ці прості препарати використовують для збільшення сечовиділення, особливо при набряках різного походження (за винятком випадків, пов'язаних із нирковою недостатністю). Настоєм коренів лікують вірусний гепатит, що супроводжується жовтяницею.
У народній медицині настій і кашку з коренів застосовують для лікування сечокам'яної хвороби, подагри, ревматизму, недокрів'я, а також як ефективний противірусний засіб. Чудово діє хрін при цинзі. Людям, котрі зайняті важкою розумовою та фізичною працею, корисно приймати настойку коренів на пиві чи білому виноградному вині. Зовнішньо кашку з тертого хрону (чи його сік) рекомендують при вогнищевому облисінні (плішивості). Для цього щоденно, 1-2 рази на день, натирають облисілі ділянки шкіри доти, доки вони не стануть рожевого кольору. При гнійному отиті сік рослини закапують у вухо. Водним розчином соку полощуть ротову порожнину при ангінах, стоматиті та фарингіті. Терті корені, загорнуті у вологу тканину, прикладають до тіла при застудних захворюваннях (замінник гірчиці). Кашкою хрону розтирають тіло і суглоби при міозитах, радикулітах, артралгії, бронхітах і пневмонії (запаленні легень). Настій коренів використовують для примочок і компресів при гнійних ранах, виразках; обмивають ним обличчя для виведення пігментних плям і ластовиння. Маски з рівної кількості тертого коріння хрону та яблук накладають на обличчя при в'ялій і пористій шкірі.
Настій коренів. 1 столова ложка тертого коріння хрону на 400 мл окропу. Настоюють 1 год., проціджують. Приймають по 1/4 склянки 4 рази на день до їди.
Настій коренів. 500 г тертого коріння хрону заливають 1 л окропу. Настоюють протягом доби у добре закритому посуді, проціджують. Приймають по 1/4 склянки 3-4 рази на день до їди. Курс лікування — 7 днів. При вірусному гепатиті, ускладненому жовтяницею.
Настойка коренів. 1 чайна ложка тертого коріння хрону на 200 мл пива чи білого виноградного вина. Приймають по 1 чайній ложці З рази на день.
Надто великі дози хрону подразнюють слизову оболонку травного тракту і збуджують центральну нервову систему. При гастритах з підвищеною кислотністю, виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, ентероколітах, захворюваннях печінки і сечовивідних шляхів вживання хрону протипоказане.