Однорічна трав'яниста гола рослина родини капустяних (хрестоцвітих). Стебло прямостояче, 20—40 см заввишки, у верхній частині розгалужене. Прикореневі листки перистороздільні, з оберненояйцевидними суцільними або надрізаними гострими сегментами. Стеблові листки чергові, черешкові або сидячі (верхні), при основі звужені або закруглені; нижні листки перисті або двічіперисті, з зубчастими сегментами, серединні — трироздільні, верхні — лінійні, гострі. Квітки правильні, двостатеві, 4-пелюсткові, зібрані у прості видовжені грона; віночок білий або червонуватий. Плід — округло-овальний стручечок. Цвіте з травня до липня.
Поширення. В дикому стані хрінниця посівна не зустрічається. Походить з Ірану, Середнього і Близького Сходу. На території України хрінницю культивують як овочеву рослину. Зрідка зустрічається здичавілою по забур'янених місцях.
Заготівля і зберігання. З лікувальною метою використовують прикореневе листя, молоді пагони у фазі початку стрілкування і насіння хрінниці. Листя і пагони вживають у сирому вигляді як салат, у суміші з іншими салатами, з бутербродами, як приправу до м'ясних страв і супів тощо.
Рослина неофіцинальна.
Хімічний склад. У надземній частині хрінниці посівної є аскорбінова кислота і каротин (у свіжому листі відповідно 130 і 4,8 мг %), токофероли, рибофлавін, флавоноїди (глікозиди кемпферолу і кверцетину), гірчична олія (0,1%), ізотіоціанати (бензилглюкозинолат, 2-фенілетил-глюкозинолат; у гідролізаті: бензальдегід, бензиловий спирт, фенілацетонітрил, бензилізотіоціанат, бензилтіоціанат 3-фенілпро-піонітрил, 2-фенілетилціанід, толуол, бутилацетат, етилбензол, 2-метилбутанол, пентан-1-ол, стирол, цис-3-гексен-1-ол) макро- і мікроелементи (калій, кальцій, залізо, фосфор, йод і ін.). Насіння хрінниці містить тритерпеноїди кукурбітацини, стероїди: В-ситостерин, Д -авенастерин, кампестерин, 24-метиленхолесте-рин, холестерин, стигмастерин; ізотіоціанати: алілглюкозинолат, 2-фенілетилглюкозинолат, бензилглюкозинолат і глюкотропеолін, у гідролізаті — бензилціанід, бензальдегід, бензиловий спирт, бензилізотіоціанат, алілізотіоціанат, бензилтіоціанат, 2-фенілетилціанід, ацетон, ксилол, 2-метилбутан-1-ол, етилтолуол, пентан-1-ол, стирол, ізобутилбензол, метилбензоат, бензилметилсульфід, бензилмеркаптан; слиз, у складі якого є ксилоарабан, целюлоза, полісахарид кислотного характеру, L-арабіноза, D-кси-лоза, D-галактоза, L-рамноза, D-галактуронова і 4-0-метил-глю-конова кислоти; жирну олію, до складу якої входять кислоти: олеїнова, ліноленова, ейкозенова, пальмітинова, лінолева, ерукова, стеаринова, ейкозадієнова, бегенова, пальмітолеїнова та міристинова.
Фармакологічні властивості і використання. Широта лікувального діяння хрінниці незначна. Вона виявляє антибактеріальну і діуретичну дію, поліпшує травлення. При систематичному її вживанні покращується сон і знижується артеріальний тиск. В дієтичному харчуванні хрінницю використовують як протицинготний засіб, при гіпо- та авітамінозах В. Мазь із насіння хрінниці використовуть для лікування гнійних ран, золотушних виразок та корости.
Лікарські форми і застосування.
Зовнішньо — мазь (готують з висушеного потовченого насіння і смальцю у співвідношенні 1:5) для змащування уражених ділянок тіла.