Це дерево чи кущ знають усі: огорожі, палісадники, бордюри і просто вільно зростаючі рослини — усе це жовта акація, яка сховалась під назвою карагана дерев'яниста.
Висота рослини — 3-7 м. Листки карагани на опушених черешках, складаються з 5-8 пар овальних світло-зелених листочків. Квітки жовті, по 2-5 у пазухах листків. Цвіте у травні-червні. Росте у розріджених лісах, на узліссях і схилах, кам'янистих осипах, частіше у Сибіру (Алтай, Гірська Шорія). Широко використовується в озелененні у Європейській частині Росії та Україні, у населених пунктах і лісових посадках.
Незрілі плоди карагани їстівні. Вони містять білки (понад 19%), жири (до 8%), вуглеводи (32%). Листки багаті на вітамін Є (до 400 мг%), а особливо на каротин (провітамін А), тому їх можна використовувати для приготування вітамінних концентратів. Мелене підсмажене насіння рослини — непоганий сурогат кави.
Проте основна цінність карагани у тому, що вона — один з найкращих медоносів. Найбільше нектару квітки виділяють у роки з пізньою весною. Медова продуктивність заростей досягає 350 кг з 1 гектара. Виділення нектару часом настільки велике, що бджолині сім'ї за один день можуть заготовити 10-12, а за весь період цвітіння — до 60 кг меду.
Мед жовтої акації світлий, приємний на смак, кристалізується у білу масу, яка на вигляд нагадує свиняче сало. На Алтаї карагана — рослина так званого головного медозбору.