Картопля - картофель

Картопля (Solanum tuberosum);картофель

Однорічна (в культурі) та багато­річна (в дикому стані) трав'яни­ста бульбоутворююча рослина родини пасльонових. Стебел кіль­ка, вони прямостоячі або висхід­ні, ребристі, розгалужені, 60—100 см заввишки. Листки пере­ривчасто-непарноперисті, з 7—11 яйцевидними листочками. Квітки двостатеві, правильні, у верхів­кових завійках; віночок зрослопелюстковий, білий, блідо-роже­вий або фіолетовий. Плід — яго­да. Цвіте у червні — липні.

Поширення. Походить З Півден­ної Америки. На Україні картоп­лю вирощують як цінну про­довольчу, технічну та кормову культуру.

Сировина. З лікувальною метою використовують бульби черво­них сортів картоплі. У народній медицині використовують і квіт­ки рослини.

Хімічний склад. Бульби картоплі містять близько 25% сухої ре­човини, основними складовими частинами якої є крохмаль (80—85%) і білок (до 3%). Крім крохмалю, в бульбах є й інші вуглеводи — клітковина, пектино­ві речовини, моно- і олігосахариди. Білок картоплі містить 14 із 20 незамінних амінокислот, а коефіцієнт його поживної цін­ності порівняно з білком куря­чого м'яса, який вважається най­повноціннішим для харчування людини, становить 0,85. Багаті бульби картоплі і на вітаміни. В них є аскорбінова кислота (10—54 мг %), майже весь ком­плекс вітаміну В (тіамін, рибо­флавін, піридоксин, фолієва і ні­котинова кислоти), каротиноїди, токофероли, нікотинамід, біотин та противиразковий фактор — ві­тамін U тощо. Близько 1% сухої речовини припадає на долю мі­неральних речовин — сполуки ка­лію (до 568 мг %), фосфору (45— 50 мг %), кальцію (12—15 мг %), заліза (1 мг %), сірки, марганцю, йоду, нікелю, кобальту, міді та ін. Крім того, в бульбах картоплі знайдено стерини (стигмастерин, кампестерин, ситостерин), ліпі­ди та органічні кислоти (кавову, хлорогенову, лимонну, щавлеву, яблучну). Вся надземна частина рослини і шкірка бульб містять глюкоалкалоїди, головними 3 яких є соланін і чаконін.

Фармакологічні властивості і ви­користання. Сік із бульб картоп­лі має антиацидні, протизапаль­ні, ранозагоювальні, спазмолі­тичні й сечогінні властивості; він сприяє зниженню артеріаль­ного тиску (дія ацетилхоліну), нормалізує функцію кишечника. Застосування картопляного соку показане і дає добрий терапев­тичний ефект при гастритах і ви­разковій хворобі, які супрово­дяться підвищеною секрецією шлункового соку, при спастич­них запорах і диспепсії та при стійких головних болях. Побіч­них явищ при лікуванні сирим картопляним соком не відміче­но. Для одержання соку добре помиті й витерті насухо бульби, без ростків і позеленілих діля­нок, які містять підвищену кіль­кість соланіну, разом з лушпай­ками труть на тертці або про­пускають через м'ясорубку, а одержану мезгу відтискають че­рез 2 шари марлі. Перетерту сиру картоплю широко вико­ристовують у дерматології й косметиці: лікують гноячкову ек­зему, піодермію, дерматити, опі­ки, гнійні рани, виразку гомілки та інші виразкові хвороби шкіри. У випадку виразки гомілки на всю уражену поверхню кладуть шар тертої сирої картоплі зав­товшки 0,5—1 см, накривають серветкою з 6—8 шарів марлі й залишають у такому стані на 4—5 годин, періодично зволо­жуючи пов'язку свіжим соком картоплі. За умови щоденного проведення процедури виразки епітелізуються приблизно за 3 тижні. В косметичній практиці перетерту сиру або зварену «в мундирі» картоплю вводять до складу живильних масок (при сухій шкірі, сонячних опіках то­що). При катарах верхніх дихаль­них шляхів вдихають пару га­рячої подавленої картоплі, зва­реної «в мундирі». Як діуретич­ний засіб рекомендується нау­ковою і народною медициною картопляна дієта. Печену несо­лону картоплю вводять у раціон хворих на ниркові й серцево-судинні захворювання з набря­ками. Картопля є сировиною для одержання крохмалю, глю­кози, спирту і молочної кисло­ти, які широко використовують­ся в лікувальній практиці. Крох­маль, зокрема, приймають все­редину і в клізмах як обволі­каючий засіб при отруєннях для захисту слизової оболонки шлун­ка. Застосовують його у вигляді киселю після звільнення шлун­ка. Останнім часом увагу дослід­ників привертає і надземна части­на рослини як джерело для одер­жання алкалоїду соланіну, який за хімічною будовою близький до кортикостероїдів і серцевих глікозидів. У великих дозах со­ланін спричиняє тяжкі отруєння, а в малих зумовлює стійке й три­вале зниження артеріального тис­ку, збільшує амплітуду і змен­шує частоту серцевих скоро­чень, виявляє протизапальну, бо­летамувальну і протиалергічну дію. Це свідчить про те, що не випадково настій квіток картоп­лі використовують у народній медицині як засіб, що має гіпо­тензивні властивості і збуджує дихання.