Багаторічна трав'яниста кореневищна рослина родини барвінкових. Стебла прямі, зелені або вишнево-червоні, 60—100 см заввишки. Листки супротивні, зрідка чергові, короткочерешкові, від ланцетних до видовжено яйцевидних, цілокраї. Квітки білі або рожеві, в волотевидному суцвітті. Плід — листянка. Цвіте у червні — серпні.
Поширення. Походить з Північної Америки. На теренах колишнього СРСР культивується в Московській області.
Сировина. Використовують кореневища з корінням. Заготовляють восени.
Рослина неофіцинальна.
Хімічний склад. У коренях Кендира конопляного містяться серцеві глікозиди (цимарин, апоканозид, циноканозид, К-строфантин-В, жирні кислоти (пальмітинова, стеаринова, лінолева, олеїнова), тритерпенові сполуки, танін, каучук та сліди алкалоїдів.
Фармакологічні властивості і використання. В народній медицині коріння Кендира конопляного у вигляді відвару здавна використовуються як сечогінний зaсіб при захворюваннях нирок, при серцевих хворобах та водянці. В науковій медицині Кендир конопляний використовували як кардіотонічний засіб. Фармацевтичною промисловістю виготовлялися препарати цимарин і кендозид. Випуск цих препаратів припинено у зв'язку з наявністю ефективніших засобів подібною дією.