Багаторічна трав'яниста рослина родини кермекових. Стебло розгалужене, круглясте, 50—100 см заввишки. Листки всі в прикореневій розетці, великі (15—60 см завдовжки і 3,5—12 см завширшки), еліптичні або видовжено еліптичні, на верхівці — тупі або заокруглені, з обох боків густоопушені пучкуватими волосками, розміщеними на горбочках. Квітки дрібні, правильні, двостатеві, з 5-пелюстковими фіолетово-синіми віночками, у рідких колосах, що утворюють велике розлоге щитковидне суцвіття. Плід — однонасінний, нерозкривний. Цвіте у липні — серпні.
Поширення. Росте на півдні Лісостепу, в Степу, в східній частині Гірського Криму та в Південному Криму по степових чагарниках, на узліссях та сухих солонцях.
Сировина. Використовують корені, зібрані восени або рано навесні.
Рослина неофіцинальна.
Хімічний склад. Корені містять дубильні речовини (9—19%), галову і елагову кислоти і барвники, виявляють фітонцидну активність.
Фармакологічні властивості і використання. Рослина має в'яжучі й кровоспинні властивості. При вживанні відвару коренів Кермека широколистого хворими на гострі шлунково-кишкові захворювання зникають диспептичні явища, припиняються проноси, поліпшується апетит. У народній медицині Кермек широколистий використовують при катарах шлунка з підвищеною кислотністю, при опущенні шлунка, дизентерії, проносах та як кровоспинний засіб.
Лікарські форми і застосування. Внутрішньо — відвар коренів (20—40 г сировини на 200 мл окропу) по третині склянки 3—4 рази на день;
настойку із 100 г коренів Кермека широколистого і 100 г звіробою звичайного на 15 л горілки п'ють при виразковій хворобі шлунка по 1—2 столові ложки до їди протягом двох місяців.