Однодомна вічнозелена голонасінна деревна рослина родини кипарисових, з пірамідальною або розлогою кроною, до 30 м заввишки. Листки лусковидні, перехреснопарні, темно- або ясно-зелені, інколи з синюватим відтінком (на молодих екземплярах — голчасті). Мікростробіли (чоловічі шишки) дрібні, видовжені, з 2—6 мікроспорангіями на нижньому боці лусок, одиничні, на кінцях пагонів. Жіночі шишки великі (до 3 см завдовжки), майже кулясті, біля основи приплюснуті, сірі або сірувато-коричневі, блискучі, дерев'янисті, достигають на другий рік, складаються з 4—6 пар щитковидних багатогранних лусок з обов'язковим шипиком.
Поширення. Батьківщина кипариса вічнозеленого — Північний Іран, Мала Азія, острови Егейського моря, Кріт і Кіпр. У Криму його вирощують як декоративну рослину.
Сировина. З лікувальною метою використовують повністю достиглі шишки.
Рослина неофіцинальна.
Хімічний склад. Кипарис вічнозелений містить 0,2—0,5% ефірної олії, основними компонентами якої є а-пінен (22—55 %), й-3-карен (12—32%), лимонне (3—5%), терпінолен (1,5—6%), В-пінен (1,5—5%) і камфен (0,5—4%).
Фармакологічні властивості і використання. В зелених насадженнях Криму кипарис вічнозелений виконує естетичну, санітарну та гігієнічну функції, збагачує повітря біологічно активними речовинами. Леткі фітонциди кипариса знезаражують повітря від шкідливих мікроорганізмів (на 40—56%), особливо від збудників запальних захворювань дихальних шляхів, виявляють позитивну терапевтичну дію на хворих з хронічними неспецифічними захворюваннями легень. Ароматерапія вдало доповнюється елементами рефлекторної естетотерапії за рахунок краси самих рослин, незвичайної форми листя і гами кольорів, які благотворно впливають на центральну і вегетативну нервові системи. Поєднання високих декоративних якостей з антимікробною активністю летких виділень робить цю рослину невід'ємною належністю зелених насаджень знаменитих приморських здравниць Криму. Відвар шишок використовують у народній медицині для місцевих ванн при подагрі.
Лікарські форми і застосування. Зовнішньо — беруть третину відра шишок, доливають доверху водою, кип'ятять 15—20 хвилин, охолоджують до температури 30—40° і використовують для місцевих ванн при подагрі (процедуру закінчують, коли температура відвару стане кімнатною).