Багаторічна трав'яниста рослина родини китяткових. Мають невелике багатоголове кореневище, яке переходить у стрижневий, малорозгалужений корінь. Стебла численні, притиснуто-опушені, слабо розгалужені, 10—25 см заввишки. Листки чергові, цілісні, цілокраї, черешкові, еліптично-ланцетні, зверху коротко опушені, знизу — голі, завдовжки 15—35 мм, завширшки 9—10 мм. Квітки двостатеві, неправильні, блідо-фіолетові або синюваті, на пониклих квітконіжках, зібрані в однобічні пазушні, рідше верхівкові китиці. Плід — двогнізда, сплюснута округло-серцевидна коробочка. Цвіте у травні — липні.
Поширення. Китятки сибірські ростуть на вапнякових сухих кам'янистих схилах, крейдяних та глинистих відслоненнях у Лісостепу (по Дністру і його притоках), на південному сході в басейні Дінця і на півдні Донецької області (вододіл річок Кальміусу та Міусу).
Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують кореневища з коренями (Radix Polygalae sibiricae). Перед в'яненням надземної частини корені викопують, старанно очищають від землі (мити у воді не можна) і сушать на вільному повітрі (у затінку чи на сонці) або в приміщенні з доброю вентиляцією. Сухої сировини виходить 30—32%. Строк придатності —4 роки.
Рослина неофіцинальна.
Хімічний склад. Рослина містить сапонінові речовини (сенегін, полігалову кислоту), глікозид гаультерин, таніни, жирну та ефірну олії.
Фармакологічні властивості і використання. Китятки сибірські використовують як ефективний відхаркувальний засіб при гострих і хронічних захворюваннях легень і верхніх дихальних шляхів. Поряд з цим рослину використовують при проносах, запаленнях сечового міхура, як гіркоту для поліпшення апетиту, а зовнішньо — як ранозагоювальний засіб.
Лікарські форми і застосування.
Внутрішньо — відвар коренів (20 г сировини на 200 мл окропу) по 1 столовій ложці 4—5 раз на день. Препарати з китяток не токсичні, без побічної дії.