Рідко можна зустріти людину, яка ніколи не бачила цю тендітну рослину. У ній все досконале: ніжне зелене листя, тонкий аромат вишуканих квітів і, нарешті, лікарські властивості. Природа щедро обдарувала конвалію.
Це багаторічна кореневищна рослина заввишки 20-30 см. Квітконосне стебло у неї голе, прямостійне, на верхівці ледь поникле. Листки (їх 2-3) прикореневі, ланцетно-еліптичні. Квітки — як порцелянові дзвоники, білі, зібрані по 6-10 у рідку китицю. Рослина цвіте у квітні-травні, плоди дозрівають у кінці серпня — вересні, вони яскраві, оранжево-червоні, добре помітні здалеку в осінньому
лісі. Конвалія росте у світлих листяних та мішаних лісах, на лісових галявинах, серед чагарників по всій території України.
Збирають квітки та траву (листки) або усю надземну частину рослини. Квітки зрізають цілими суцвіттями, уважно слідкуючи, щоб серед них не було в'ялих — така сировина не придатна. Листки зрізають за день-два до зацвітання рослин. Сушать сировину одразу після збирання, у затіненому, добре провітрюваному місці, розклавши тонким шаром та час від часу перемішуючи. Сушені квітки зберігають у скляних банках з притертими чи щільними кришками, а листки та траву (рослини цілими) — у мішках з паперу чи тканини. Слід сказати про дбайливе ставлення до збирання конвалії. Не можна зрізати усі рослини підряд, інакше через один-два роки можна зовсім не побачити конвалію на попередньому місці. Для нормального відновлення зрізають лише кожну четверту чи п'яту рослину. Неприпустимо рвати конвалії — при цьому пошкоджується кореневище. Відомі випадки, коли любителі букетів майже цілком знищували зарості, і наслідки були сумними — протягом 8-10 років, а інколи й довше у цих місцях не знаходили жодної квітучої рослини. Якщо конвалій мало, краще їх взагалі не чіпати, щоб люди і в майбутньому милувалися їхньою красою.
Надземна частина конвалії містить глікозиди, сапонін конвалярин, флавоноїди, яблучну та лимонну кислоти, а квітки — ефірну олію.
Препарати конвалії діють кардіотонічно (регулюють і тонізують серцеву діяльність), виявляють заспокійливу (седативну) дію на центральну нервову систему, причому найбільше ця властивість виражена при їх внутрішньому застосуванні. Настої трави та квіток рослини збільшують сечовиділення. Відзначимо, що препарати конвалії майже не мають кумулятивних властивостей і до кінця третьої доби після прийому повністю виводяться з організму. Добре допомагають настої і настойки рослини при тахікардії (пришвидшеному серцебитті).
У народній медицині з давнини надзвичайно широко використовують настої та настойку конвалії як засоби, що збільшують сечовиділення, при хворобах сечостатевих органів, набряках і кишкових коліках. Спиртовою настойкою (на 70%-ному спирті), розведеною у співвідношенні 1:10, промивають очі
при кон'юнктивітах. Настій квіток рослини застосовують як серцевий та снодійний засіб. У поєднанні з іншими лікарськими рослинами, зокрема собачою кропивою, валеріаною, глодом та мелісою, конвалію використовують для лікування захворювань щитоподібної залози, атеросклерозу, гіпертонічної хвороби, нервових розладів, а також епілепсії та безсоння. Сировина конвалії входить до складу багатьох настойок, які відпускають в аптеках.
На Далекому Сході, у Приморському краї і на Сахаліні, зростає близький родич нашої конвалії — конвалія Кейске (С. keiskei), з більшими, широкодзвоникоподібними білими, інколи рожевими, квітками. Цю рослину застосовують так само, як і конвалію звичайну, але чисельність її незначна.
Усі препарати конвалії протипоказані при органічних змінах у серці та судинах, катарах шлунково-кишкового тракту і гострих захворюваннях печінки та нирок.
Настій трави конвалії. 1 чайна ложка сировини на 200 мл окропу. Настоюють 30-60 хв., проціджують. Приймають по 1 столовій ложці 3-4 рази на день як серцевий та снодійний засіб.
Конвалія — отруйна рослина, тому передозування її препаратів неприпустиме.