Ця чудова декоративна рослина відома багатьом. Вона настільки звична, що не виникає навіть думки про її іноземне походження. Усією Європою, у середній смузі Росії та в Україні у липні та серпні палають квіти красолі. Виведено багато різних форм і сортів цієї рослини. А батьківщина її — далека Південна Америка: Перу, Чилі, Болівія, Еквадор. Інколи красолю називають капуцином — за гостроверху форму квітки, що нагадує каптур католицького монаха. Рослину використовують у садових композиціях — на клумбах, для озеленення альтанок, створення живих огорож. Але не тільки для цього.
Красоля велика — трав'янистий однорічних заввишки 10-50 см, з повзучим, розгалуженим, витким та чіпким стеблом, що інколи виростає завдовжки до 2 м. Листки рослини чергові, цілісні, довгочерешкові, округло-щитоподібні, нерівнобокі, з 10 жилками. Квітки одиночні, на довгих квітконосах, чашечка зі шпоркою і забарвленими у жовтий, оранжевий чи червоно-бурий колір п'ятьма окремими пелюстками. Цвітуть у липні-серпні. Плід розпадається на 3 однонасінні ребристі плодики.
Красоля не лише гарна, а й цілюща, рослину також використовують для харчових потреб. Лікарські властивості красолі застосовують тільки у народній медицині. Для цього збирають надземну частину рослини та насіння. Оскільки красоля швидко відростає, траву можна збирати 2-3 рази за період вегетації, зрізуючи вкриті листям квітучі стебла. Сушать їх, розстеливши тонким шаром, під укриттям на відкритому повітрі. Плоди збирають у міру їхнього дозрівання і досушують на повітрі чи у сушарках при температурі 40 °С, після чого вилущують насіння.
Усі частини рослини містять глікозид глікотропеолін, який під дією ферментів перетворюється на основну складову частину ефірної олії — бензилізотіоцитанан. У насінні міститься високоактивний, але нестійкий антибіотик, а в надземній частині — алкалоїди (до 0,1%), дубильні речовини, аскорбінова кислота (вітамін С), слиз та інші сполуки.
Красолю використовують як протицинготний, сечогінний, бактерицидний і фунгіцидний засіб. Відомо також, що одна із складових частин ефірної олії красолі — тропеолін — поліпшує венозний кровообіг. Це ефективний засіб і для хворих на стенокардію: напад знімається через 2-3 хв. після прийому 5-10 крапель тропеоліну. Бензилгірчична олія, виділена з рослини, має цитотоксичні властивості.
У народній медицині настій надземної частини рослини призначають внутрішньо при лікуванні анемії, цинги, бронхітів і сечокам'яної хвороби. Допомагає він і при різних висипаннях на шкірі. Підсолоджений медом настій трави красолі використовують для полоскань ротової порожнини при дитячій молочниці (пліснявці), а листки рослини — для приготування вітамінного салату, який має загальнозміцнювальні властивості. В Англії салат з листя красолі — звична страва, листки також кладуть як «зелений прошарок» у сандвічі.
Зовнішньо сік і настойку зі свіжої рослини у суміші з іншими травами застосовують для стимуляції росту волосся.
Харчова цінність красолі не обмежується салатами. Пуп'янки і молоді плодики рослини у Західній Європі маринують — виходить гостра приправа, що за смаком не поступається справжнім каперсам. На батьківщині красолі — у Південній Америці — завдяки високому вмісту крохмалю в їжу вживають бульбоподібні корені багаторічних видів цієї рослини. На жаль, ці види красолі не прижилися у Європі.
2010-06-02 20 г сировини на 200 мл окропу, нагрівають на киплячій водяній бані протягом 5 хв., настоюють півгодини, проціджують, віджимають, доводять теплою кип'яченою водою до початкового об'єму. Приймають по 3 столові ложки тричі на день.
Сік зі свіжих листків. По 10-12 г на день при хронічному бронхіті.
Насіння. Потовчене з цукром насіння приймають по 1-2 г 3-5 разів на день при гострих і хронічних запальних захворюваннях сечовивідних шляхів, бронхіті та грипі.