Багаторічна трав'яниста рослина родини айстрових (складноцвітих). Має м'ясисте бульбовидно-потовщене повзуче кореневище. Стебло квітконосне, товсте, 30—60 см заввишки, біло-павутинисто-опушене, з лусковидними стеблообгортними листками; нижні стеблові листки широко яйцевидні; верхні — ланцетні. Прикореневі листки довгочерешкові, округло-трикутні, при основі серцевидні, з боків — з 2—3 лопатями, по краю — дрібно-нерівнозубчасті, зісподу — сірувато-повстисто-опушені. Квітки трубчасті, запашні, брудно-пурпурові, в кошиках, що утворюють густе колосовидне суцвіття на верхівці пагонів. Цвіте у квітні — травні.
Поширення. Трапляється в основному в поліських і лісостепових районах, розсіяно — в Карпатах і Гірському Криму на вологих місцях, по берегах річок і озер, де утворює монодомінінтні зарості.
Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують листя (Folia Petasitis officinalis) і кореневища (Rhizoma Petasitis officinalis). Листя збирають у червні — липні, до появи на ньому іржавих плям, зрізаючи листкові пластинки без черешків. Сушать під наметом або на горищі до тих пір, поки не стануть ламкими найтовстіші жилки пластинки. Сухої сировини виходить 14—15%. Строк придатності — 3 роки. Кореневища копають восени. Їх миють і сушать на відкритому місці, під наметом або в теплих приміщеннях. Сухої сировини виходить 20%. Аптеки сировину не відпускають.
Хімічний склад. Кореневища містять тритерпенові сапоніни (6,7—7,6%), дубильні речовини (понад 5%), ефірну олію (0,1—0,18%), сліди алкалоїдів, флавоноїди (0,23—0,34%), смолисті речовини, петазол, петазин, інулін і значну кількість марганцю. У листках є такі самі речовини, але в менших кількостях. Натомість флавоноїдів у надземній частині (особливо в суцвіттях) майже вдвоє більше.
Фармакологічні властивості і використання. Експериментально доведено, що препарати з кореневищ Кремени гібридної виявляють спазмолітичну дію. Листя рослини входить до складу суміші для приготування мікстури за прописом М. Н. Здренко, яку використовують при лікуванні папіломатозу сечового міхура й анацидних гастритів. У народній медицині настій листя або відвар кореневищ вживають при сухому кашлі як відхаркувальний засіб, при виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, нервових спазмах, задишці, істеричних припадках, метеоризмі та при запорах. Зовнішньо свіже листя використовують для загоювання ран і зменшення набряків, припарки з листя — для зменшення подагричного й ревматичного болю.