Кріп — широко відома пряно-смакова рослина. Родом вона, як і багато корисних пряних трав, із Середземномор'я. Рослину знали ще у Давньому Єгипті, звідти давні греки і рим-
ляни завезли її значно північніше — в Альпи. Карл Великий, випробувавши чудові харчові та лікарські властивості кропу, наказав розводити його повсюдно. Було це у IX сторіччі. З того часу кріп перетнув океан, з'явився в Америці, проник в усі куточки Євразійського континенту, де став важливою сільськогосподарською і лікарською культурою.
Це однорічна трав'яниста рослина, вкрита сивою паволокою, та прямостійним стеблом заввишки 40-100 см. Листки кропу чергові, двічі- чи тричіперистороздільні, з лінійними ниткоподібними кінцями. Нижні листки черешкові, верхні — сидячі. Квітки дрібні, двостатеві, жовті, зібрані у складні зонтичні суцвіття. Цвіте рослина з червня по серпень. Плід — коричнева двосім'янка, яка складається з двох півплодиків. Зазвичай кріп вирощують на городах, але інколи він дичавіє (у середній смузі Росії — рідко) і росте як бур'ян.
Лікарські властивості мають плоди і свіжі листки рослини. Плоди збирають у той час, коли половина з них уже дозріла (дозрівання неодночасне). Рослини зрізають чи висмикують, зв'язують у снопики і розвішують у добре вентильованому приміщенні. Після дозрівання і висихання кріп обмолочують. Якщо необхідно — плоди досушують. Зберігають їх у добре закритих банках, у випадку правильного зберігання вони придатні до вживання протягом двох років. Готові плоди відпускають у спеціалізованих аптеках. Молоде листя кропу використовують у свіжому вигляді.
Плоди рослини містять ефірну олію (2-4%), флавоноїди, каротин (провітамін А), до 20% жирної олії. У листках є ефірна олія (до 1,5%), флавоноїди, вітамін С (до 135 мг%), каротин (до 12 мг%), вітаміни В6 (фолієва кислота), РР (нікотинова кислота), В5 (пантотенова кислота), мікро- та макроелементи.
У науковій медицині настій плодів кропу використовують як відхаркувальний і вітрогінний засіб. Народні цілителі застосовують настій чи порошок плодів для профілактики нападів стенокардії, лікування гіпертонічної хвороби І та II ступенів, хронічної коронарної недостатності та безсоння. Добре діє настій при спастичних явищах у м'язах органів черевної порожнини (коліки), алергічних і сверблячих дерматитах, геморої. Використовують цю лікарську форму як сечогінний, легкий проносний і лактогенний (збільшує виділення молока у матерів-годувальниць) засіб. Настій плодів і свіжа зелень кропу збуджують і поліпшують апетит, сприяють травленню, заспокоюють кишкові коліки. Плоди рослини входять до складу лікарських чаїв і зборів. Свіжі листки кропу застосовують також при анемії та стенокардії. Зовнішньо настій плодів рекомендують для примочок при очних хворобах і гнійничкових захворюваннях шкіри.
Усі надземні частини рослини мають приємний аромат, але особливо ніжне і смачне молоде листя. У нашаткованому вигляді його додають у супи, молочні страви, в тому числі сир та масло, заправляють ним салати. Кріп — чудова ароматична приправа до овочевих страв, наприклад, варених картоплі та квасолі. Він надає пікантності м'ясу і вареній рибі. Оскільки аромат кропу досить сильний, його зазвичай не комбінують з іншими спеціями. Грубі сухі стебла кропу і зонтики кладуть взимку в бульйони, тушковане м'ясо, а при осінній консервації — у соління, маринади і квашення.
Кріп консервують, перемішуючи нарізану зелень із сіллю, а інколи з оцтом; сушать, але при цьому необхідно слідкувати, щоб сушіння відбувалося при температурі не вище 25-30 °С, інакше кріп втрачає леткі ефірні олії, а відповідно, й аромат.
Ефірна олія, яку отримують з плодів, використовується у парфумерній і кондитерській промисловості.
Настій плодів. 1 чайна ложка подрібненої сировини на 300 мл окропу, настоюють 1 год., проціджують. Приймають по 1/2 склянки З рази на день.
Порошок плодів. Плоди розтирають у порцеляновій ступці, приймають по 1 г 3 рази на день, запиваючи водою.