Однорічна трав'яниста рослина родини гвоздикових. Уся рослина вкрита довгими м'якими волосками. Стебло прямостояче, просте або розгалужене, 30—80 см заввишки. Листки супротивні, цілісні, цілокраї, лінійні або лінійно-ланцетні. Квітки великі, правильні, двостатеві, 5-пелюсткові, темно-рожеві, зрідка білі, одиничні. Плід — коробочка. Цвіте у червні — липні.
Поширення. Росте як бур'ян у посівах ярих і озимих культур по всій території України. У зв'язку з поліпшенням агротехніки вирощування сільськогосподарських культур майже зникає.
Заготівля і зберігання. Використовують траву (Herba Agrostemmae). Заготовляють її під час цвітіння рослини. Сушать під наметом або на горищі. З 3 кг сирої трави виходить 1 кг сухої.
Рослина неофіцинальна.
Хімічний склад. У траві Кукіля звичайного знайдено тритерпенові сапоніни, флавоноїди, фенолкарбонові кислоти, значну кількість неконституційних амінокислот — орцилаланіну (в листках — 0,053%, у квітках — 0,096%) та алантоїну, кумарини (в квітках). В насінні є стероїди (3,42%), тритерпенові сапоніни (2—6%), жирна олія (5,8—6,8%).
Фармакологічні властивості і використання. Препаратам з трави Кукіля звичайного властива антимікробна, протистоцидна й снотворна активність, їх використовували при простуді, бешихових запаленнях, бронхіті, шлункових коліках. Препарати з насіння виявляють антигельмінтну, діуретичну, кровоспинну та відхаркувальну дію. Використовують їх при коклюші, маткових кровотечах тощо. В Англії та Німеччині їх використовували для лікування пухлин різного походження. Болгарська фітотерапія використовує траву й насіння Кукіля звичайного при лікуванні фурункульозу, геморою й дерматозів (найчастіше — у вигляді припарок або компресів із свіжого листя). Слід пам'ятати, що Кукіль звичайний — отруйна рослина, особливо насіння. Застосовувати препарати з куколю треба лише за призначенням і під наглядом лікаря.