Багаторічна (в культурі — одно-або дворічна) трав'яниста рослина родини хрестоцвітих. Стебло пряме, просте або розгалужене, при основі дерев'яніюче, вкрите, як і вся рослина, притиснутими двороздільними волосками, 40—100 см заввишки. Ластки чергові, ланцетні, гострокінцеві, цілокраї або мають по краях 1—2 зубчики. Квітки двостатеві, правильні, запашні, 4-пелюсткові, зібрані в китицевидні суцвіття; пелюстки золотисто-жовті, темно-жовті або червоно-бурі, 15—30 мм завдовжки. Плід — стручок. Цвіте у липні — вересні.
Поширення. Дико росте в Середземномор'ї, здичавіло — в Криму. Вирощують у кімнатах і квітниках як декоративну рослину.
Сировина. Для лікарських потреб використовують свіжі або висушені квітки і листя та насіння. Листя збирають в період цвітіння рослини.
Рослина неофіцинальна.
Хімічний склад. Квітки лакфіолі містять ефірну олію (0,06%), флавоноїди (кверцетин, ізорамнетин), фермент мірозин. У листі й насінні є серцеві глікозиди хейротоксин і хейрозид (у насінні — 0,015%). В насінні, крім того, є жирна олія (20—26%) і тіоглікозид глікопейролін (1,5%), при гідролізі якого виділяється гірчична олія.
Фармакологічні властивості і використання. Випробувано застосування настойки з свіжого листя і насіння лакфіолі садової при серцевій недостатності. З'ясовано, що хейротоксин має здатність збільшувати амплітуду скорочень серця й сповільнювати його ритм. Квітки рослини виявляють сечогінну, жовчогінну, проносну, болетамувальну й протисудомну дію. У вітчизняній і зарубіжній народній медицині настій квіток вживають усередину при водянці, жовтяниці й хронічному запорі, для профілактики апоплектичного інсульту й паралічу; настій квіток і листя — при порушенні діяльності серця, як протисудомний і знеболюючий засіб, як засіб, що зумовлює і посилює менструації. При ревматичних і подагричних болях застосовують припарки з квіток і листя та натирання настоєм свіжих квіток на соняшниковій олії. Настоєм квіток промивають очі при кон'юнктивітах і сльозотечах, миють обличчя, щоб знищити ластовиння. Міленький порошок із сухих квіток, змішаний у рівних кількостях з цукровою пудрою, вдувають в очі для розсмоктування більм.
Лікарські форми і застосування. Внутрішньо — настій квіток (1 чайну ложку свіжих квіток на 200 мл окропу настоюють 20 хв., проціджують) по 1 столовій ложці 3 рази на день.