Багаторічна морська бура водорість родини ламінарієвих. До кам'янистого ґрунту морського дна водорість прикріплюється за допомогою ризоїдів. Слань ламінарії цукристої являє собою стрічкоподібну, м'яку, слизисту, зеленувато-буру гладеньку або сітчасто-зморшкувату, різної ширини пластинку завдовжки до 7 м, яка в нижній частині звужується в стеблоподібне утворення завдовжки до 1 м і діаметром в 1 см. Вся слань ламінарії живе кілька років, а пластинка змінюється щороку. Восени, після завершення виходу спор, пластинчаста частина слані повністю руйнується. Одночасно або трохи пізніше в інтеркалярній зоні росту, яка займає основу пластинки і верхівку стеблоподібного утворення, з'являється нова пластинка, ріст якої продовжується до кінця весни.
Поширення. Ареал ламінарії займає всю прибережну зону західної половини акваторії Північного Льодовитого океану. Росте в субліторалі на глибині до 20 м.
Заготівля і зберігання. Для лікарських потреб використовують пластинчасту частину слані ламінарії. Заготовляють сировину в червні — серпні. Виловлюють водорості довгими граблями з човна. Відірвані від дна і викинуті на берег під час шторму слані рослини також придатні до використання. Сушать сировину на сонці на сітках або вішалах, оберігаючи від дощу і роси. Штучне сушіння проводять при температурі 55—60°. Сухої сировини виходить 10—12%. Строк придатності — 3 роки. Порошок із слані ламінарії відпускається аптеками.
Хімічний склад. У сухій масі ламінарії є солі альгінової кислоти (до 25%), ламінарин (до 20%), маніт (до 30%), 1-фруктоза (до 4%), клітковина (5—6%), білкові речовини (близько 9%), вітаміни (А, В1, В2, В12, С і D), макро- і мікроелементи (йод — 2,7—3%, бром — 0,02—0,9%, калій, натрій, кальцій, марганець, мідь, кобальт, бор і миш'як).
Фармакологічні властивості і використання. Терапевтична активність ламінарії зумовлена високим вмістом у ній йоду. Її використовують для лікування гіпертиреозу, легких форм базедової хвороби, для профілактики ендемічного зобу й атеросклерозу. Поряд з цим ламінарія ефективна при хронічних атонічних запорах, хронічних і гострих ентероколітах і проктитах. Послаблююча дія ламінарії зумовлена здатністю полісахаридів набухати. Збільшуючи свій об'єм, вони подразнюють рецептори слизової оболонки кишечника і сприяють його спорожненню. Ламінарія цукриста протипоказана при нефриті, геморагічних діатезах, туберкульозі легень, схильності до кровотечі, під час вагітності та в інших випадках, коли не можна вживати йод.
Лікарські форми і застосування. Внутрішньо — порошок ламінарії (Pulvis Laminariae) приймають по 0,5— 1 чайній ложці на ніч, запиваючи водою (як проносний засіб — один раз, при дисфункції щитовидної залози — протягом 15—30 днів).