Тільки у чистих озерах, ставках, старицях і затоках річок можна побачити рослину справді королівського вигляду. Латаття біле — трав'янистий водяний кореневищний багаторічник, двоюрідна сестра жовтих глечиків. Кореневища латаття довгі, товсті, діаметром 4-5 см. Листки рослини довгочерешкові, плаваючі, цілокраї, серцеподібно-овальні, завдовжки 12-30 см. Квітки двостатеві, правильні, з зеленою чашечкою і багатопелюстковим білим віночком, великі, діаметром до 16 см, з ніжним ароматом. Цвітуть з червня по вересень. Плід зелений, багатонасінний, схожий на глечик (звідси походить російська назва), дозріває у вересні або наступного року. Трапляється переважно у середній та північній частині Росії, на Уралі, у Західному та Східному (рідко!) Сибіру. Зростає також у західноєвропейських країнах, деяких водоймах Кавказу і в Україні (по всій території у водоймах зі стоячою та тихоплинною водою).
Кореневища, листки та квітки рослини здавна використовують у традиційній медицині. Листки та квітки збирають одночасно під час цвітіння, частіше їх застосовують у свіжому вигляді, але інколи квітки сушать під укриттям, у затінку на відкритому повітрі. Кореневища заготовляють від початку цвітіння і до холодів за допомогою багрів, перерізуючи їх у поперечнику гострим ножем. Після очищення від залишків черешків листків, коренів та гнилих частин кореневища ріжуть на тонкі пластинки завтовшки 3-5 мм, які, у свою чергу, подрібнюють на шматочки завдовжки 1-1,5 см. Потім сировину розміщують тонким шаром на папері чи мішковині, пров'ялюють на сонці, після чого досушують на горищах чи у спеціальних сушарках при температурі приблизно 60 °С. Зберігають готову сировину не більше двох років.
Кореневища латаття багаті на крохмаль (до 20%) і цукри (біля 20%), містять білок (8%), дубильні речовини (10%), алкалоїд німфеїн, глікозид німфалід, смолисті та гіркі речовини, а також ефірну олію. Насіння рослини містить до 47% крохмалю, дубильні речовини, жирні кислоти та жирну олію.
У науковій медицині кореневища латаття входять до складної мікстури Здренка, яку застосовують при папіломатозі сечового міхура, виразковій хворобі шлунка та анацидному гастриті.
У народній медицині відвар кореневищ застосовують при захворюваннях нирок і сечового міхура, як кровоспинний, в'яжучий, гіпотензивний (знижує артеріальний тиск) засіб. Мелені сухі кореневища замінюють гірчичники при невралгії та міалгії. Цим же порошком присипають гнійні рани, а при проносах призначають внутрішньо. Розчини, відвари та олійні витяжки з кореневищ рослини раніше застосовували для лікування різних пухлин. Настій пелюсток рослини приймають при гарячці, маткових кровотечах, безсонні, підвищеній нервовій та статевій збудливості. Настойку пелюсток вживають при нервових і серцевих захворюваннях, а також при недокрів'ї, зовнішньо її використовують для розтирань при радикулітах і ревматизмі. Невралгічні та міалгічні болі знімають припарками з пелюсток рослини.
Свіжі кореневища латаття мають інсектицидні властивості, їх ефективно використовують для боротьби з тарганами.
У сирому вигляді кореневища рослини отруйні. Після висушування токсичні властивості різко зменшуються, а при термічній обробці зникають. Тому порошок мелених кореневищ (приблизно у співвідношенні 1:1) додають до пшеничного чи житнього борошна та використовують для випікання різноманітних виробів. Кореневища латаття, зібрані восени, відварюють і обсмажують на олії. Подають їх як самостійну страву чи гарнір до м'яса і риби. Висушене і підсмажене насіння водяної лілії використовують як замінник кави.
Крім латаття білого, приблизно у тих же місцях поширене латаття сніжно-біле (N. саndida), що має такі ж властивості. Ці два види рослини гібридизують між собою, тому чітко їх розрізнити досить складно.
Настій пелюсток. Пелюстки латаття білого і квітки глоду криваво-червоного, взяті порівну (4 столові ложки суміші), заливають 200 мл окропу, настоюють 15 хв., проціджують. Приймають по 1 десертній ложці через 2 гол. при серцевій слабкості.
Настій пелюсток (зовнішнє). 2 столові ложки пелюсток латаття білого на 0,5 л окропу. Кип'ятять на водяній бані 15 хв., настоюють 8 год., проціджують. Для обмивання обличчя при вуграх та ластовинні.
Припарки з пелюсток. З столові ложки сухих пелюсток загортають у марлю чи чисту тканину, занурюють в окріп, виймають, охолоджують, щоб не було опіків, прикладають до хворого місця як знеболювальний засіб при невралгії та міалгії.