Багаторічна водяна трав'яниста кореневищна рослина родини лататтєвих. Листки довгочерешкові, плаваючі, цілокраї, округло-овальні, 8—16 см завдовжки; їхні лопаті часто налягають одна на одну. Квітки двостатеві, правильні, великі, з чотирикутною основою чашечки, багатопелюсткові; пелюстки білі; трохи довші за чашолистки, поступово переходять у тичинки; приймочка дуже вдавлена, пурпурова, рідше — жовта, з довгим конічним центральним відростком квітколожа. Плід ягодоподібний, зелений, багатонасінний, його поверхня вкрита рубцями. Цвіте у червні — серпні; плоди достигають у серпні — вересні.
Поширення. Рослина трапляється в стоячих і повільно текучих водах на Поліссі і в Лісостепу.
Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують кореневища, квітки й листя. Листя збирають під час цвітіння рослини, кореневища — від початку цвітіння рослини і до похолодання, вириваючи їх баграми або руками з попереднім підрізуванням ножем. Після того, як обріжуть листки, коріння і гнилі частини кореневища миють, ріжуть на тонкі (3—5 мм завтовшки) пластинки, які в свою чергу подрібнюють на кусочки завдовжки 1—1,5 см, розстилають тонким шаром на папері або мішковині, пров'ялюють на сонці, а потім досушують під наметом, на горищі або в сушарках при температурі до 60°. Строк придатності сухих кореневищ — 2 роки. Аптеками сировина не відпускається.
Хімічний склад. Кореневища містять алкалоїд німфеїн, дубильні речовини (до 10%), крохмаль (до 20%); листя — флавоноїди (8—С—В—D—глюкопіранозид лютеоліну, мірицитрин), дубильні речовини, щавлеву кислоту; пелюстки квіток — флавоноїди (глікозиди кемпферолу і кверцетину), карденолід німфалін; насіння — дубильні речовини (1,1%), карденолід німфалін, крохмаль (до 47%), жирну олію.
Фармакологічні властивості і використання. В науковій медицині кореневища використовують як сировину для приготування мікстури за прописом Здренко, яку вживають при папіломатозі сечового міхура, анацидному гастриті та виразці шлунку. В народній медицині рослину використовують для лікування різних захворювань, у тому числі й пухлин різної етіології. Відвар кореневищ п'ють при хворобах нирок і сечового міхура, як кровоспинний, в'яжучий та гіпотензивний засіб, а при випаданні волосся ним миють голову. Подрібнене свіже кореневище використовують замість гірчичників при невралгії та міалгії. Порошком з кореневищ присипають гнійні рани; всередину його приймають при проносах. Настойку з листя вживають при нирковокам'яній хворобі, а свіже листя (попередньо подрібнене) прикладають до запальних вогнищ на шкірі. Широко використовують препарати з квіток рослини. Всередину настій пелюсток приймають при лихоманці, безсонні, підвищеній нервовій і статевій збудливості, болісних полюціях, маткових кровотечах і білях, а настойку вживають при недокрів'ї, нервових і серцевих захворюваннях. Настойку пелюсток використовують і для розтирань при бронхіальній астмі, радикуліті та ревматизмі. Припарки з пелюсток використовують як болетамувальний засіб при невралгіях і міалгіях. Підсмажене насіння відоме як сурогат кави. З сухих кореневищ одержують борошно, яке після вимочування у воді й дальшого сушіння використовують для приготування різних страв і хлібобулочних виробів. Свіжі, вимочені у воді кореневища можна їсти вареними або смаженими.