Багаторічна трав'яниста сіроповстиста рослина родини мальвових. Стебло пряме, просте або у верхній частині розгалужене, 50— 200 см заввишки. Листки довго-черешкові, чергові; нижні — кутасто-п'ятилопатеві, верхні — 3—7-лопатеві. Квітка великі, 5-пелюсткові, в китицевидно-волотевому суцвітті; пелюстки яскраво-рожеві, оберненотрикутні, на третину вирізані. Плід — з численних, розміщених кільцем, плодиків — сім'янок. Цвіте у червні — вересні.
Поширення. Леватера тюрінгська росте по всій території України на схилах і горбах, у лісах, на відкритих місцях і по чагарниках, та як бур'ян — у садах і городах.
Сировина. Для виготовлення ліків використовують листя, зібране в період цвітіння рослини, і коріння, яке заготовляють восени.
Рослина неофіцинальна.
Хімічний склад потребує вивчення. Відомо лише, що корені містять значну кількість слизистих речовин, а листя — аскорбінову кислоту (до 205,9 мг %).
Фармакологічні властивості і використання. За фармакологічними властивостями лаватера тюрінгська близька до алтеї лікарської. Вона має обволікаючу і протизапальну властивість. У народній медицині відвар коріння приймають всередину при простуді, кашлі, охриплості голосу, проносах та інших шлунково-кишкових захворюваннях. Холодний настій коріння лаватери використовують у медичній косметиці як протизапальний засіб при себорейному дерматиті обличчя й запалених вуграх. При ревматичних і невралгічних болях натираються маззю з сухого листя рослини. Свіже подрібнене листя прикладають до фурункулів, виразок, лишаїв, гнійничкових уражень шкіри.