Високе (до 35 м заввишки) дерево родини липових. Молоді гілки волосисті, бруньки мохнасті. Листки чергові, округлі або яйцевидно-округлі, серцевидні, по краю гострозубчасті, зісподу — з борідками білих волосків у кутах жилок; черешки листків волосисті. Квітки правильні, ясно-жовті, зібрані по 2—5 у півзонтики. Плід — горішок, грушовидний, з п'ятьма випнутими гранями. Цвіте у червні.
Поширення. Росте в мішаних і широколистяних лісах у західних областях України. Культивують у садах і парках.
Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують суцвіття разом з приквітками, відомі під назвою «липовий цвіт» (Flores Tiliae), а також бруньки і плоди. Збирають липовий цвіт, коли більшість квіток розкриється, а решта перебуває у стадії бутонізації. Сушать його в затінку на відкритому повітрі або в добре провітрюваних приміщеннях, розкладаючи тонким (3—5 см завтовшки) шаром і слідкуючи, щоб сировина не пересохла (на пересушених суцвіттях квітки обсипаються, внаслідок чого знижується якість сировини). Штучне сушіння проводять при температурі 40—45°. Сухої сировини виходить 30—31%. Зберігають у сухому приміщенні, яке добре провітрюється. Строк придатності — 2 роки. Липовий цвіт відпускається аптеками.
Хімічний склад. Квітки липи містять ефірну олію (0,05%), глікозиди гесперидин і тиліацин, кумарин фраксин, сапоніни, дубильні речовини, слиз, каротин, аскорбінову кислоту, цукри та інші сполуки.
Фармакологічні властивості і використання. Приготовлені з липового цвіту галенові препарати підвищують потовиділення і діурез, активізують виділення шлункового соку, збільшують секрецію і поліпшують відтік жовчі, виявляють протизапальну та м'яку заспокійливу дію. Настій з липового цвіту (Infusum florum Tiliae) застосовують при гарячкових і простудних захворюваннях (грип, катар бронхів), запаленні нирок і сечового міхура та при підвищеному нервовому збудженні у хворих молодшого і похилого віку. В народній медицині липовий цвіт використовують при непритомності, головному болі, істерії та епілепсії, а також при кашлі, болях у шлунку й кишкових коліках. Місцево настій липового цвіту використовують для полоскання при запаленнях слизової оболонки рота і дихальних шляхів (стоматит, гінгівіт, ангіна, ларингіт), а у вигляді припарок і примочок — при опіках, виразках, запаленні гемороїдальних вузлів, ревматичних і подагричних болях у суглобах. При нервових захворюваннях приймають ванни з липового цвіту. Липовий цвіт входить до складу потогінних чаїв і чаїв для полоскання горла, до складу сумішей, якими лікують хвороби шлунка, печінки, кишок, нирок і сечового міхура, нирковокам'яну хворобу, запальні захворювання жіночих статевих органів та ін. Розім'яті до консистенції тіста бруньки липи прикладають до опіків, на гемороїдальні вузли і абсцеси, використовують для компресів при маститі й подагрі. Порошком з плодів спиняють кровотечі з носа (в лежачому положенні) і з ран. Плоди липи їстівні, за смаком подібні до горіхів. З бруньок і молодих зморщених листочків готують весняні вітамінні салати.